ZESZYTY NAUKOWE. Uczelni Warszawskiej im. Marii Skłodowskiej-Curie

Transkrypt

1 ZESZYTY NAUKOWE Uczelni Warszawskiej im. Marii Skłodowskiej-Curie KWARTALNIK 3 (41) / 2013

2 RADA NAUKOWA Ireneusz MICHAŁKÓW przewodniczący, Kazimierz WORWA wiceprzewodniczący, Hanna GÓRSKA-WARSEWICZ sekretarz, Jewgenij BABOSOW, Olga BAŁAKIRIEWA, Henryk BEDNARSKI, Ramiro Délio BORGES de MENESES, Lev BUKOVSKÝ, Danuta CICHY, Wiktor CZUŻIKOW, Nadieżda DIEJEWA, Józef FRĄŚ, Karl GRATZER, Dieter GREY, Janusz GUDOWSKI, Maria Lisa GUERRA, Renata HOTOVA, Dietmar JAHNKE, Tatiana JEFIMIENKO, Mariusz JĘDRZEJKO, Norbert KANSWOHL, Henryk KIRSCH- NER, Andrej KLEMIESZEW, Anatolij KOŁOT, Wiesław KOWALCZEWSKI, Zbigniew KRAWCZYK, Vladimir KRĈMERY, Natalia KUTUZOWA, Stefan M. KWIATKOWSKI, Zbigniew LANDAU, Ella LIBANOWA, Jelena MAKAROWA, František MIHINA, Kiyokazu NAKATOMI, Janusz ROGOWSKI, Michaił ROMANIUK, Jurij S. RUDENKO, Wanda RU- SIECKA, Gregory SEDEK, Władimir SUDAKOW, Daniele STASI, Jan SZCZEPAŃSKI, Janusz TANAŚ, Besrat TESFAYE, Zachraij WARNALIJ, Nonna ZINOWIEWA ZESPÓŁ REDAKCYJNY Zdzisław SIROJĆ redaktor naczelny, Katarzyna TOMASIŃKA sekretarz redakcji, Ivan BALAŽ, Jerzy CHORĄŻUK, Jakub Jerzy CZARKOWSKI, Maciej DĘBSKI, Maria JAKU- BOWSKA-NAJNIGIER, Jurij KARIAGIN, Gustaw KONOPACKI, Edyta ŁYSZKOWSKA, Agnieszka SERAFIN, Maciej SMUK REDAKTORZY TEMATYCZNI Józef FRĄŚ, Marek GRENIEWSKI, Hanna GÓRSKA-WARSEWICZ, Mariusz JĘDRZEJ- KO, Jan SZCZEPAŃSKI, Maciej TANAŚ REDAKTORZY STATYSTYCZNI Brunon GÓRECKI, Tadeusz MIŁOSZ REDAKTORZY JĘZYKOWI Jęz. pol. Katarzyna TOMASIŃSKA, jęz. ang Małgorzata ŻYCKA, Martin LACZEK, Aleksandra PENKOWSKA, jęz. ang., ros. i ukr. Susanna KITAJEWA, jęz. ang i hiszp. Franciszek BIAŁY, jęz. ang., hiszp. i port. Ramiro Délio BORGES de MENESES, jęz. ang. i franc. Anna PENKOWSKA, jęz. ros. TAMARA JAKOWUK, Zdzisław SIROJĆ, jęz. niem. Barbara KAZUBEK, jęz. ukr. Bazyli NAZARUK, Jurij KARIAGIN, jęz. słow. i cz. Ivan BALAŽ, jęz. włoski Ireneusz ŚWITAŁA REDAKTOR TECHNICZNY Adam POLKOWSKI, apolkowski@vp.pl DRUK I OPRAWA Fabryka Druku Warszawa, ul. Zgrupowania AK Kampinos 6 tel/fax (22) , WYDAWCA Uczelnia Warszawska im. Marii Skłodowskiej-Curie Warszawa, ul. Łabiszyńska 25, tel/fax (22) w zeszytynaukowe@uczelniawarszawska.pl Copyright by Uczelnia Warszawska im. Marii Skłodowskiej-Curie Wersja papierowa pisma jest wersją pierwotną ISSN

3 Spis treści ROZPRAWY ARTYKUŁY - STUDIA Володимир Стефінін... 9 Організаційна інфраструктура глобального управління на початку ХХІ століття Organizacyjna struktura globalnego zarządzania na początku XXI wieku The organizational structure of global governance in the early twenty-first century Stefan Marciniak Narodowy System Innowacji National Innovation System Zbigniew Nowicki Polskie zagraniczne inwestycje bezpośrednie w Federacji Rosyjskiej Polish foreign direct investment in the Russian Federation Olga Miroshnychenko, Victoria Kariuk Improving the method of evaluation of innovation potential of industrial enterprises Doskonalenie metody oceny potencjału innowacyjnego przedsiębiorstw przemysłowych К.В. Лозінська Фінансовий лізинг основа технічного оновлення АПК Leasing finansowy podstawa technicznej odnowy Kompleksu Rolniczo-Przemysłowego Finance leasing the technical basis for health of Agro Industrial Complex Aleksandr Chystyk Financial aspects of current planning of the Armed Forces of Ukraine to forecast a time series analysis Finansowe aspekty planowania Sił Zbrojnych Ukrainy poprzez prognozowanie szeregów czasowych Олена Китаєва Сучасний український політичний ринок Współczesny ukraiński rynek polityczny The modern Ukrainian political market

4 4 Spis treści Júlia Potašová Prosociálna výchova v podmienkach školskej edukácie Prosocjalne wychowanie w warunkach edukacji szkolnej Pro-social education in terms of school education Edyta Łyszkowska Edukacja dorosłych w świetle statystyk Adult education in the light of statistics Rafał Grupa Andragogika a pedagogika dwubiegunowe spojrzenie na proces nauczania Andragogy and pedagogy - bipolar view of the learning process Danuta Cichy Działalność placówek edukacyjnych z językiem polskim w Rosji Activities of educational institutions of the Polish language in Russia Zdzisław Sirojć, Marian Walczak Edukacja młodych Polaków we Lwowie i w Wilnie w czasie II wojny światowej Education of young Poles in Lviv and Vilnius during World War II Andrzej Janowski Przeżycia dzieci obserwowane i dokumentowane przez Janusza Korczaka The childrens exsperiences observed and documented by Janusz Korczak Jakub Jerzy Czarkowski Szkoła środowiskowa Stanisława Teofilowicza Szackiego Stanislaus Teofilowicz Szacki Community School Marcin Łączek Teacher dependent factors and learners foreign language development Czynniki zależne od nauczyciela a postępy w nauce jezyka obcego В.М. Новіков Організаційно ресурсні питання розвитку туристичної діяльності в Україні Organizacyjne problemy rozwoju działalności turystycznej na Ukrainie The organizational problems in the development of tourism in Ukraine

5 Spis treści 5 М.М. Поплавський, А.Я. Короткова, В.І. Стафійчук Підходи до оцінки рекреаційних ресурсів території Approaches to the evaluation of territorial recreational resources Podejście do oceny rekreacyjnych zasobów terytorium О.О. Бейдик, Ю.О. Карягін, С.Ю. Сировець Порівняльна характеристика Прибалтійського та Причорноморського рекреаційно-туристських мезорайонів Comparative description of recreation and tourist aspects of the Baltic Sea and the Black Sea regions Charakterystyka porównawcza Nadbałtyckiego i Nadczarnomorskiego rekreacyjno-turystycznych mezoregionów RECENZJE - KOMUNIKATY - INFORMACJE Ireneusz Michałków Recenzja książki: K. Falkowski, J. Olszewski (red.), Zmiana miejsca Niemiec i Rosji w gospodarce światowej w pierwszej dekadzie XXI wieku. Implikacje dla Polski, Oficyna Wydawnicza Szkoły Głównej Handlowej w Warszawie, Warszawa 2012 Ireneusz Michałków Polska i Niemcy w zjednoczonej Europie. Omówienie międzynarodowego sympozjum naukowego pt. Wkład Uczelni Warszawskiej im. Marii Skłodowskiej-Curie w rozwijanie współpracy polsko-niemieckiej Informacje dla autorów

6

7 ROZPRAWY ARTYKUŁY STUDIA

8

9 ZESZYTY NAUKOWE Uczelni Warszawskiej im. Marii Skłodowskiej-Curie Nr 3 (41) / 2013 Володимир Стефінін Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, Івано-Франківськ Організаційна інфраструктура глобального управління на початку ХХІ століття Cтоліття світове співтовариство переходить до нової ери ери глобалізації. Вона відкриває для людства не лише нові, небачені досі можливості розвитку і якісного зростання, але й нові загрози, проблеми і глобальні конфлікти. Відтак, на порядку денному постають радикальної важливості питання, які, нажаль, не знаходять свого ґрунтовного вивчення, і зокрема, щодо: систематизації геополітичних змін та геополітичних факторів, дослідження їх впливу на забезпечення національної, міжнародної та глобальної економічної безпеки як похідної процесу глобалізації та імперативу глобального простору; дослідження проблем міжнародного співробітництва у забезпеченні глобальної та європейської безпеки. Не зважаючи на те, що окреслені вище проблеми мають системний глобальний характер вони, в основному, дослідженні на емпіричній, а не на глибокій теоретико-методологічній основі. Водночас прогресуюче ускладнення глобальних процесів обумовило нові вимоги до фундаментальних досліджень у цій сфері, переосмислення багатьох позицій, у тому числі, й щодо забезпечення міжнародної безпеки. Окреслені вище проблеми є не менш актуальними для України, адже в умовах глобалізації політика ізоляціонізму і автаркії не лише помилкова, вона

10 10 Володимир Стефінін просто неможлива. Більше того, у сучасному взаємозалежному світі вирішення будь-яких нагальних національних проблем стає часто-густо неможливим без врахування глобальних факторів. Разом з тим, усвідомлюючи стратегічну необхідність розширення і розвитку взаємовідносин України з міжнародними організаціями, потрібно зважено і послідовно підходити щодо таких аспектів її внутрішньої і зовнішньої політики, як національні інтереси, реальні і потенційні загрози, основні вектори і дієвість системи національної безпеки в цілому і економічної, зокрема. Упродовж останніх років проблеми стратегічного вибору України, захисту її національних інтересів, забезпечення безпеки розвитку і конкурентоспроможності у контексті глобальних трансформацій і міжнародної безпеки набули особливої актуальності у наукових працях українських вчених і, зокрема: О.І. Барановського, О.Г. Білоруса, Д.Г. Лук яненка, В.Є. Новицького, Ю.М. Пахомова, О.В. Плотнікова та багатьох інших. Ґрунтуючись на діалектичній єдності економічних та політичних інтересів України, вже зроблених нею реальних кроків у напрямку її інтеграції у світовий простір, важливо акцентувати увагу на питаннях геополітичних змін та геоекономічних факторів, що чинять безпосередній вплив на забезпечення національної безпеки держави та на проблемах міжнародного співробітництва й наближення України до загальноєвропейських структур безпеки. Міжнародна економічна безпека як похідна процесу глобалізації Сучасні глобальні трансформаційні процеси відбуваються у специфічних умовах геополітичних трансформацій, що не гарантує забезпечення міжнародної економічної безпеки. Саме тому в сучасних умовах, як ніколи раніше, особливої актуальності набула проблема розробки концепції міжнародної економічної безпеки. І першопричиною такої актуальності є глобалізація, як об єктивна закономірність світового розвитку, якої неможливо уникнути. Тому першою похідною глобалізації є глобальна безпека, а другою її похідною глобальна економічна безпека.

11 Організаційна інфраструктура глобального управління на початку ХХІ століття 11 Де-юре можна вважати, що формування системи міжнародної безпеки бере свій початок від Вестфальського миру 1648 року, що підвів риску під тридцятилітньою війною, у якій брала участь переважна більшість європейських держав. Вестфальський мир став, по-суті, предтечею сучасного міжнародного права, визначивши на договірних умовах європейську архітектуру як систему міжнародних відносин і легітимізував тим самим правосуб єктність держав її учасників. Практично з тих часів вибудовуються за відомим нам класичним зразком і двохсторонні, і коаліційні відносини між європейськими країнами. Майже три з половиною століття людство жило за законами Вестфальського миру, проходячи різні стадії розвитку від євроцентризму з його багатополюсним устроєм до глобального стану біполярності. У будь-якому випадку його характерною рисою було наявність не одного, а як мінімум двох центрів сили. ХХ століття у період між двома світовими війнами подарувало світовому співтовариству Версальський мир і Лігу націй, Ялтинсько-Потсдамський Устрій і Організацію Об єднаних Націй, значну кількість регіональних механізмів забезпечення миру, стабільності і безпеки. Варто зауважити, що істотно зміщуються акценти у забезпеченні міжнародної безпеки в умовах глобалізації. По-перше, зменшується роль військової сили у забезпеченні міжнародної безпеки. По-друге, міжнародна безпека, що спочатку лежала у політичній площині, зараз охоплює головним чином економічну й фінансову сфери. Де-факто офіційним термін міжнародна економічна безпека став у 1985 році, коли на 40-й сесії Генеральної Асамблеї ООН була прийнята резолюція Міжнародна економічна безпека. Саме в цій резолюції зазначено, що необхідно всіляко сприяти забезпеченню міжнародної економічної безпеки з метою соціально-економічного розвитку і прогресу кожної країни. На 42-й сесії Генеральної Асамблеї ООН було здійснено наступний крок прийнято концепцію міжнародної економічної безпеки. Внаслідок політичних і соціально-економічних потрясінь кінця 80-х початку 90-х років ХХ століття, що охопили значні простори Євразії, відбулися геополітичні зміни, що спровокували докорінні зрушення у стратегії розвитку глобальної економіки (див. рис. 1).

12 12 Володимир Стефінін Геополітичні фактори Універсальні фактори Політичні фактори Фактори ООН та інших наднаціональних регулюючих організацій 1. Розпад світової соціалістичної системи і поява нових держав, які ще не визначилися із своєю політикою, не усвідомили свої політичні та національні економічні інтереси 2. Інформаційнотехнологічна революція 3. Загострення енергетичної та продовольчої проблеми 4. Криза світової фінансово-кредитної системи 5. Загострення екологічної проблеми 6. Зміцнення взаємозалежності національних економічних систем та національної політики окремих держав 7. Нівелювання та вирівнювання рівня економічного розвитку окремих країн 8. Активізація процесів конвергенції, що базуються на універсальних економічних, культурних, моральних, правових, гуманітарних ціннісних орієнтаціях, визнаних світовим співтовариством кінця ХХ ст. 1. Зміцнення політичної і військової єдності ЄС та стратегічні перспективи його розширення 2. Успішність ринкових та демократичних трансформацій країн постсоціалістичного простору та їх інтеграція у світове співтовариство; подолання політичної та економічної кризи 3. Інтенсивність і характер зусиль, спрямованих на вироблення в Азіатсько- Тихоокеанському регіоні як глобальних, так і регіональних угод з питань безпеки, які на конструктивній основі поєднали б взаємними зобов язаннями Японію, Китай, Північну і Південну Корею, США і Росію 4. Роль США в глобальній політиці, оскільки їх домінуючі позиції в сучасному однополюсному світі дозволяють їм здійснювати значний вплив в цілому на динаміку світового політичного процесу і розвиток світогосподарських процесів. 1. Роль ООН у забезпеченні принципу універсальності в діяльності своїх фінансово-економічних і соціальних установ (ЕКОСОС, ЮНКТАД, ПРООН) посилюючи одночасно прагматичний елемент їх результатів, в тому числі регулюючий аспект (світовий уряд) 2. Ймовірність розробки альтернативних Бреттон- Вудським організаціям (МВФ, Світовий банк, а також ВТО) концепцій світового розвитку. Рис. 1. Геополітичні фактори, що визначають розвиток глобальної економіки

13 Організаційна інфраструктура глобального управління на початку ХХІ століття 13 Такі трансформації поставили на порядок денний низку запитань, на які до нині шукають відповіді провідні політологи, політичні діячі, економісти, міжнародні організації. Однак, так чи інакше, вже окреслилися три основні дискусійні теми сучасності. По-перше, з якими принципово новими загрозами стратегічного характеру зіткнеться світ у третьому тисячолітті? По-друге, на яких принципових засадах має базуватися міжнародна економічна безпека? По-третє, на якій договірній чи іншій основі і, за якими правилами може і повинен будуватися новий глобальний світ? На ці питання нема і не може бути однієї однозначної відповіді, натомість ведуться доволі жваві дискусії та пошуки. Проте, всі вони зводяться до того, що тенденції глобалізації та безпеки розвитку є визначальними, а звідси надзвичайно зростаюче значення фактора міжнародної безпеки. Враховуючи вплив геополітичних факторів, очевидно, потрібно по-новому підійти до проблеми міжнародної безпеки в цілому і, зокрема, до її економічної складової. Проблема забезпечення міжнародної економічної безпеки в останні роки все більше хвилює світове співтовариство. Світ визнав як важливість цієї проблеми, так і необхідність її вирішення, оскільки вона певною мірою здійснює вплив на національну економічну безпеку усіх без винятку країн. Найхарактерніші загрози міжнародній економічній безпеці показано на рисунку 2. Таким чином. на міжнародну економічну безпеку чинять вплив як фактори внутрішньої економічної політики складової світового економічного простору, так і єдина зовнішньоекономічна політика країн-членів співтовариства

14 14 Володимир Стефінін МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА З А Г Р О З И відмінності в рівні економічного потенціалу та асинхронність розвитку економік різних країн світу; нееквівалентний зовнішньоекономічний обмін між центром і периферією; нераціональна господарська діяльність і виснаження природних ресурсів; політика обмежень, яка пов язана з певними вимогами; поглиблення диференціації в рівнях доходів між індустріально розвинутими країнами та країнами, що розвиваються; надмірний рівень зовнішньої заборгованості та фінансова залежність країн; нестабільність валютних курсів держав; надмірний протекціонізм; економічні блокади, ембарго і санкції, непередбачені рішенням ООН; відсутність доступу до новітніх технологій і свободи вибору; протиріччя інтересів окремих держав і транснаціональних корпорацій. Рис. 2. Загрози міжнародній економічній безпеці Забезпечення міжнародної економічної безпеки має базуватися на принципах, сукупність яких представлена на рисунку 3.

15 Організаційна інфраструктура глобального управління на початку ХХІ століття 15 ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ П Р И Н Ц И П И спрямованість на вирішення глобальних проблем людства; використання в інтересах окремих держав міждержавних систем та механізмів міжнародної колективної безпеки; забезпечення свободи геополітичного та геоекономічного вибору кожної суверенної держави; реалізація кожною державою стратегії соціального і економічного розвитку з урахуванням національних інтересів та геополітичних факторів; досягнення взаємовигоди у співробітництві усіх країн світового співтовариства; верховенство права, в тому числі, забезпечення суверенності прав держав на використання природного, ресурсного, виробничого і економічного потенціалу; відсутність виключної пріоритетності в економічному розвиткові окремих країн чи груп держав; забезпечення відповідальності держав перед світовим співтовариством за наслідки економічної політики, яка ними проводиться; пріоритет конвенційних засобів у розв язанні міждержавних конфліктів і мирне врегулювання економічних проблем. Рис. 3. Основні принципи забезпечення міжнародної економічної безпеки

16 16 Володимир Стефінін Забезпечення міжнародної економічної безпеки, з одного боку, передбачає досягнення і підтримання на певному рівні національної економічної безпеки окремих держав, а з іншого будучи процесом складним і багатогранним є, водночас, умовою досягнення національної економічної безпеки держав. Забезпечення міжнародної економічної безпеки має різні організаційноправові форми. Так, наприклад, в 1992 році концепція і принципи сталого розвитку зафіксовані в Ріо-де-Жанейро на Всесвітній конференції ООН з розвитку і навколишнього середовища в документі Порядок дня на ХХІ століття. Цей документ назвали основним законом планети Земля і кодексом поведінки суверенних держав. У ньому зазначено про необхідність розробки національних стратегій сталого розвитку, особлива увага наголошується на значення глобальної інтеграції, глобального кооперування, глобального партнерства країн для безпечного і сталого розвитку. Іншим прикладом вирішення проблеми міжнародної економічної безпеки є Осакська декларація, прийнята в листопаді 1995 року на неофіційній зустрічі керівників організації Азіатсько-тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС), що відбулася в м. Осака (Японія). У ній підтверджено прагнення членів АТЕС до лібералізації торгівлі та інвестицій, спрощення торгового та інвестиційного режимів, посилення технічного та економічного співробітництва. Зміни, які відбулися у розвитку світової економіки в ХХ столітті, особливо в його другій половині, трагічні події 11 вересня 2001 року в США доводять необхідність глибокої переоцінки процесів та перегляду базових концепцій глобального розвитку, напрацьованих Римським клубом (1968 р.), зроблених прогнозів і пропонованих схем розвитку та ін. Проблема побудови архітектури нового світового порядку поступово починає сприйматися не стільки як оптимістична схема майбутнього світоустрою, а швидше як idea fix минулого століття. Істинно новий світовий порядок має базуватися на превалюванні права, на принципах консенсусу й мирного врегулювання конфліктних питань, що є справою стратегічного майбутнього. Дедалі частіше озвучується ідея про формування світового уряду як альтернативи

17 Організаційна інфраструктура глобального управління на початку ХХІ століття 17 національним урядам. Дослідники цього напряму шукають центральну направляючу систему (через глобальні та міжнародні організації, на зразок ООН, МВФ, СБ та ін.). Паралельно з цим зародилася ще одна особливо пріоритетна універсальна глобальна проблема, яка пов язана із глобальним управлінням (Global Governance), як багаторівневою, багатовимірною системою з багатьма суб'єктами, у якій інституції і політика відіграють вирішальну роль у визначенні стратегічних векторів глобального розвитку. Глобальне управління є багаторівневим, тому, що створення та впровадження глобальної політики залучає в процес політичного координування і кооперування наддержавні, національні, транснаціональні та часто внутрішньодержавні інституції (див. рис. 4). Організації ООН Міжнародні організації Проекти регіональної інтеграції (ЄС, NAFTA та інші) Національні держави Локальна політика Окремі гравці на глобальному ринку - засоби масової інформації - міжнародні банки - багатонаціональні корпорації Національне і глобальне громадянське суспільство - недержавні організації - зацікавлені організації - наука Рис. 4. Глобальне управління (Global Governance) як багаторівнева система [1,71]

18 18 Володимир Стефінін Таким чином, національна економічна стратегія кожної країни в нових умовах одночасно має бути і регіональною, і глобальною. Забезпечуючи національну економічну безпеку і прогрес, вона повинна реально сприяти глобальній економічній інтеграції. Роль міжнародних організацій у системі глобальної та європейської безпеки Слід наголосити, що дотепер ще не існує завершеної єдиної системи міжнародної чи європейської безпеки. Глобальна безпека це, очевидно, справа для порядку денного ХХІ століття [3]. У той же час характерною рисою сучасного міжнародного простору є його організаційно-структурований характер. Міждержавні стосунки, зіткнення національних інтересів, вирішення існуючих протиріч завжди, рано чи пізно, включають у дію систему міжнародних організацій та міжнародно-правових режимів глобального, регіонального чи субрегіонального рівня (див. рис. 5). Організація Об єднаних Націй (ООН) (включає шість головних функціональних органів: Генеральну Асамблею, Раду Безпеки, Економічну і Соціальну Раду, Раду з Опіки, Міжнародний Суд і Секретаріат) є типовою глобальною системою. Вона знаходиться у центрі розгалуженої системи міжнародних організацій і впродовж 60 років після Другої світової війни залишається найбільш впливовою міжнародною організацією глобального рівня, яка виконує роль арбітра у міжнародних суперечках, сприяє послабленню напруги та зміцненню міждержавної стабільності, будучи важливим інститутом попередження воєнних дій та збройних конфліктів. Стаття 1 Статуту ООН говорить про те, що головною метою діяльності Організації є підтримка міжнародного миру та безпеки, і з цією ціллю вона буде здійснювати ефективні колективні дії задля попередження та усунення загрози миру та придушення актів агресії або інших порушень миру і проводити мирними засобами, відповідно до принципів справедливості та міжнародного права, залагодження або вирішення міжнародних суперечок або ситуацій, які можуть призвести до порушення миру.

19 Організаційна інфраструктура глобального управління на початку ХХІ століття 19 Наднаціональні органи безпеки Функціональна спрямованість Членство держав (урядів) вузькоспрямовані спеціалізовані загальної компетенції міждержавні організації недержавні об єднання та суспільні інститути - Паризький клуб; Лондонський клуб; - МБРР; - МАР; - МФК; - БАГІ; - МЦРІС - FATF; - Банк Міжнародних розрахунків; - Базельський комітет; - ВТО; - МВФ; - СБ ООН: - Рада Безпеки; - Економічна і Соціальна Рада Географічне охоплення Римський клуб глобальні регіональні постійнодіючі Період функціонування тимчасові - ОБСЄ; - Рада Європи; - Регіональні банки розвитку - МФФС Рис. 5. Наднаціональні органи безпеки

20 20 Володимир Стефінін Рада Безпеки, згідно зі Статутом ООН, несе головну відповідальність за підтримання міжнародного миру і безпеки. У 1965 році кількість її членів було збільшено з 11 до 15 (перша поправка до Статуту): п ять постійних членів Великобританія, Китай, Росія, США, Франція і десять членів, які обираються Генеральною Асамблеєю на два роки за географічною ознакою. П ять з десяти членів переобираються щороку. На відміну від інших органів ООН, тільки Рада Безпеки має право приймати рішення, обов язкові для виконання всіма членами ООН. Економічна і Соціальна Рада (ЕКОСОР) головний орган з координації економічної діяльності ООН та спеціалізованих установ, пов язаних з ООН. Важливість цього органу засвідчує той факт, що на нього припадає майже 70% всіх бюджетних ресурсів, а також персоналу ООН. У 1965 році кількість членів Економічної і соціальної ради було збільшено з 18 до 27 і в 1973 році до 54 членів (друга і четверта поправки до Статуту). По регіонах представництво розподіляється так: 14 місць квота Африки, 10 Латинської Америки, 11 Азії, 13 Західної Європи й інших країн і 6 країн Східної Європи. Як один із шести головних органів ООН Економічна і Соціальна Рада має такі функції і повноваження: обговорює міжнародні економічні і соціальні проблеми глобального і міжгалузевого характеру і розробляє рекомендації щодо політики з цих проблем для країн-членів і для системи ООН; проводить дослідження, складає доповіді, розробляє рекомендації з міжнародних проблем в економічній і соціальній сферах Генеральній Асамблеї, членам Організації та зацікавленим спеціалізованим установам; заохочує держави до дотримання прав людини і основних свобод для всіх; скликає міжнародні конференції і розробляє для подання Генеральній Асамблеї проекти конвенцій з питань, що входять до її компетенції; консультує відповідні неурядові організації з питань, які входять до її компетенції та ін. Всесвітня торгова організація (ВТО) заснована 8 грудня 1994 року, і є спадкоємицею Генеральної угоди по тарифах і торгівлі (підписана 23 країнами в 1947 році). ВТО створена з метою регулювання торгово-політичних

21 Організаційна інфраструктура глобального управління на початку ХХІ століття 21 відносин учасників на основі багатосторонніх угод, в тому числі: Генеральної угоди по тарифах і торгівлі 1994 року; угоди по технічних бар єрах в торгівлі, по зв язаних з торгівлею інвестиційних заходах (ТРИМС); по субсидіях і компенсаційних заходах; Антидемпінгового кодексу; Генеральної угоди по торгівлі послугами (ГАТС); Угоди по торгових аспектах прав інтелектуальної власності (ТРИПС) та ін. ФАТФ (FATF) Група з розробки фінансових заходів у боротьбі з відмиванням брудних грошей впливовий міжурядовий орган, зі штабквартирою в Парижі, створений у липні 1989 року на паризькій зустрічі глав держав Великої сімки, який об єднує 31 країну (донедавна у ФАТФ входило 29 країн, але на берлінській сесії в червні 2003 року як повноправні члени до неї були прийняті Росія і ПАР, які раніше приймали участь у роботі Групи як спостерігачі) і 2 міжнародні організації. Необхідність створення цієї міжнародної організації була зумовлена двома основними першопричинами, і зокрема, розвитком наркоманії та зростаючою фінансовою могутністю наркосиндикатів й інших організованих злочинних груп. Таким чином, на першому етапі функціонування, пріоритетом цього органу була боротьба з відмиванням доходів, отриманих від торгівлі наркотиками. Сьогодні діяльність ФАТФ має три головних напрями: поширення дії прийнятних рекомендацій ФАТФ на всі континенти та регіони земної кулі; перевірка рівня виконання в державах-членах та інших державах заходів для боротьби з відмиванням брудних грошей, що базуються на 40 рекомендаціях ФАТФ (діють з 1990 року); відстеження загальносвітових методів і схем відмивання злочинно нажитих капіталів і розробка контрзаходів. Отож, важливою сферою діяльності ФАТФ є моніторинг типології нових методів відмивання грошей, що застосовуються у злочинному світі, а також верифікація превентивних і запобіжних заходів і методів протидії цьому явищу. Україна була внесена в чорний список ФАТФ у 2001 році. Зважаючи на те, що українською стороною практично до кінця 2002 року не було прийнято

22 22 Володимир Стефінін потрібних змін у законодавстві (хоча з деяким запізненням Верховна Рада України прийняла необхідний закон, експертів Групи він не задовольнив, оскільки в ньому не були враховані висунуті вимоги), то 20 грудня 2002 року Група рекомендувала країнам-учасницям ввести контрзаходи стосовно України. Дія контрзаходів відразу позначилася на уповільненні швидкості і підвищенні вартості банківських операцій за участю українських кредитнофінансових установ, що спонукало до прийняття необхідних змін в Законі України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, а також у Карний і Кримінальнопроцесуальний кодекси України. Уже на наступному пленарному засіданні, яке проходило в лютому 2003 року в Парижі, санкції проти України були зняті, а з чорного списку ФАТФ Україна була виключена аж у березні 2004 року. Це стало можливим лише після того як експерти ФАТФ переконалися, що прийняте законодавство успішно застосовується і лазівок для відмивання грошей не існує. Важливе місце в системі інституціональних структур регулювання світової економіки та забезпечення міжнародної економічної та фінансової безпеки займають міждержавні валютно-кредитні організації. Процес розвитку міжнародних валютно-кредитних відносин історично характеризувався створенням розгалуженої інституціональної структури, до складу якої входять як глобальні, так і регіональні валютно-фінансові установи (див. рис. 5). Ключову роль відіграють міжнародні фінансові інститути об єднані під назвою Бреттон-Вудські інститути і, зокрема, Міжнародний валютний фонд (МВФ) та Світовий банк, які сформовані у 1944 році і залишаються провідними міжнародними валютно-фінансовими установами, найважливішою ланкою сучасної інституціональної структури міжнародних валютних відносин. Первинний розподіл обов язків між ними передбачав, що МВФ повинен бути інститутом співпраці і виконувати регулювальні, консультативні й фінансові функції у валютно-фінансовій сфері, а Світовий банк повинен бути переважно інститутом розвитку.

23 Організаційна інфраструктура глобального управління на початку ХХІ століття 23 Міжнародний валютний фонд міжнародна валютно-кредитна організація, метою якої є сприяння розвиткові міжнародної торгівлі і валютного співробітництва встановленням норм регулювання валютних курсів і контролю за їх дотриманням, вдосконалення багатосторонньої системи платежів, надання державам-членам коштів у іноземній валюті для вирівнювання платіжних балансів. Фонд здійснює свою діяльність як спеціалізована установа ООН і практично є інституціональною основою сучасної міжнародної валютної системи. МВФ має такі цілі: сприяти міжнародному співробітництву забезпеченням механізму для консультацій та погоджених дій стосовно міжнародних валютних питань; сприяти збалансованому зростанню міжнародної торгівлі з метою підвищення рівня зайнятості та реальних доходів населення, розвитку виробничих можливостей країн-членів; сприяти стабільності валют і впорядкованим валютним відносинам та запобігати конкурентному знеціненню валют; сприяти створенню багатосторонньої системи платежів та переказів по поточних операціях і прагнути до ліквідації валютних обмежень; тимчасово надавати спільні ресурси Фонду державам-членам (за відповідних гарантій) з метою виправлення ними порушень рівноваги їхніх платіжних балансів, уникаючи заходів, котрі могли б завдати шкоди на національному або міжнародному рівнях; скоротити терміни і масштаби дефіциту платіжних балансів. Згодом країни-члени визначили для МВФ і додаткові функції та обов язки залежно від потреб часу. Світовий банк багатостороння кредитна організація, яка складається з п яти тісно пов язаних між собою установ (див. рис. 5), що входять у систему ООН, загальною метою яких є надання фінансової допомоги країнам, що розвиваються, і країнам з перехідною економікою за рахунок розвинутих країн. Групу Світового банку складають: Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Міжнародна асоціація розвитку (МАР), Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій (БАГІ), Міжнародний центр розв язання інвестиційних спорів (МЦЗІС). Світовий банк як один із спеціалізованих фінансових інститутів

24 24 Володимир Стефінін ООН має сприяти виконанню стратегічного завдання: інтегрувати економіку всіх країн-членів із глобальною системою господарювання і таким чином сприяти підвищенню якості життя у бідних країнах до рівня розвинутих країн. Банк міжнародних розрахунків (БМР) створено у 1930 році на основі міжурядової угоди шести країн Бельгії, Великобританії, Італії, Німеччини, Франції та Японії і конвенції цих держав з Швейцарією. Первинною метою створення Банку було врегулювання проблеми німецьких репарацій за результатами Першої світової війни. Зараз членами Банку є 41 держава з Європи, Азії та Америки, які представленні їхніми центральними банками. БМР найстаріша міжнародна організація в галузі міжнародного валютного співробітництва. Відповідно до статуту Банк виконує дві основні функції: сприяння співробітництву між центральними банками країн-членів Банку і забезпечення додаткових сприятливих умов для міжнародних фінансових операцій. Банк здійснює регулювання міжнародних розрахунків і розробку нормативних документів з банківського нагляду за допомогою трьох комітетів, які працюють під егідою БМР і за підтримки його секретаріату: Базельського комітету з банківського нагляду, створеного в 1974 році на основі Угоди між Центральними банками Групи десяти (Бельгія, Канада, Франція, Італія, Німеччина, Японія, Нідерланди, Швеція, Швейцарія, Великобританія, США); Базельського комітету по системах платежів і розрахунків, який періодично збирається з 1989 року під егідою БМР і здійснює нагляд за міжнародними розрахунками, узагальнює статистику і розробляє нові механізми міжнародних розрахунків; Постійного комітету з євровалют Комітету Групи десяти, який постійно функціонує з 1971 року і дає рекомендації щодо удосконалення банківського регулювання ринку євровалют. Банк виконує депозитні операції, операції на ринку євровалют, операції з цінними паперами (крім акцій), продає та обліковує першокласні короткострокові зобов язання, зберігає, купує та продає золото за свій рахунок

25 Організаційна інфраструктура глобального управління на початку ХХІ століття 25 або за рахунок центральних банків країн-членів. Банк надає технічну допомогу центральним банкам країн Східної Європи і державам колишнього Радянського Союзу, деяким азіатським країнам та країнам Південної Америки. Паризький клуб (Paris Club) (зі штаб-квартирою в Парижі) це об єднання, основна мета якого забезпечити впорядковану реструктуризацію боргів суверенних держав і квазідержавних структур, чи заборгованості, гарантованої державою. Перше засідання клубу датується 1956 роком (зафіксовано першу угоду про реорганізацію зовнішнього боргу Аргентини), хоча офіційною датою заснування клубу деякі експерти вважають 1961 рік. Роль Паризького клубу посилюється з 80-х рр. ХХ ст. Він не має чіткої організаційної структури та членства і формально відкритий для всіх країн, які є кредиторами і приймають практику роботи цієї організації. Основними членами Паризького клубу є розвинуті країни. Статус постійних членів мають 19 державкредиторів, серед яких і Росія (вступила в клуб у вересні 1997 року). Діяльність Клубу полягає в спостереженні за державною заборгованістю і проведенні багатосторонніх переговорів з країнами-боржниками з проблеми реструктуризації їхніх боргів. За результатами переговорів з боржниками члени Паризького клубу підписують Узгоджений протокол реструктуризації боргу, в який включаються: умова про консолідацію платежів на обслуговування боргу і прострочених платежів; дату, станом на яку підписані угоди про кредити підлягають реструктуризації; консолідаційний період, упродовж якого повинна відбутися реструктуризація боргу; частка боргу, яка підлягає реструктуризації; умови першого внеску по реструктурованій заборгованості і графік платежів. Умови узгодженого протоколу набирають чинності тільки після того, як країна-кредитор і країна-боржник домовляться на двосторонній основі щодо переліку кредитів, які підлягають реструктуризації. Умови, на яких реструктуруються борги країн, що розвиваються, періодично переглядаються Паризьким клубом. Найвідомішими серед них є Торонтські, Лондонські, Неапольські та Ліонські умови.

26 26 Володимир Стефінін Лондонський клуб кредиторів (London Club) міжнародне об єднання найбільших приватних комерційних банків-кредиторів. Сформований у кінці 70-х рр. ХХ ст. для вирішення проблем, які виникають через нездатність низки країн (в першу чергу країн, що розвиваються) регулярно обслуговувати зовнішню заборгованість. На відміну від Паризького, Лондонський клуб займається питаннями заборгованості перед приватними комерційними банками, кредити яких не гарантуються державою. Перше засідання Лондонського клубу було скликане в 1976 році у зв язку з проблемою заборгованості Заїру. Всього в рр. укладено чотирнадцять угод на 10 млрд. дол. США; наступні два роки, після світової боргової кризи 1982 року сорок сім угод на 130 млрд. дол. США. Наприкінці 90-х років ХХ століття Лондонський клуб здійснив реструктуризацію зовнішньої заборгованості Польщі, Болгарії, Румунії, Угорщини, а також України у 2000 році. У клуб входить близько 600 комерційних банків індустріально розвинутих країн світу на чолі з банківським консультативним комітетом (БКК). Банкичлени БКК Лондонського клубу: Німеччина (Deutshe Bank AG (голова БКК), Dresdner Bank, Kommerzbank AG), Італія (Banca Commerciale Italiana, Mediocredito Centrale), США (Bank of America), Великобританія (Midland Bank), Японія (Bank of Tokyo Mitsubishi, Dai-Ichi Kangyo Bank, Industrial Bank of Japan (співголова БКК)), Франція (Credit Lyonnais SA (співголова БКК), Banque Nationale de Paris SA), Австрія (Creditanstalt-Bankverein). Як правило переговори щодо реструктуризації ведуться одним із банків від імені і за дорученням інших банків, що беруть участь в консультативній раді. Лондонський клуб не має чітко визначеної структури і збирається у складі тих банків, які мають найбільші вимоги до країни боржника, справу якої вони розглядають. Умовою підписання угоди про реструктуризацію між країною боржником і Лондонським клубом є, як правило прийняття країною програми МВФ зі структурної перебудови економіки і здійснення економічних реформ. Реструктуризації підлягають лише виплати основного боргу, а всі інші прострочені суми повинні бути виплачені в момент підписання угоди про реструктуризацію.

27 Організаційна інфраструктура глобального управління на початку ХХІ століття 27 Лондонським клубом передбачені такі заходи щодо реструктуризації боргу: викуп із знижкою урядом країни-боржника приватного боргу своїх компаній у іноземних банків; обмін із знижкою боргів на інші активи, наприклад, акції національних компаній; скорочення платежів для обслуговування боргу і надання нових позик для виплати старих боргів. Створення Організації по безпеці і співробітництву в Європі (ОБСЄ) (до 1 січня 1995 року НБСЄ) пов язане з підписанням 1 серпня 1975 року Заключного акта Наради по безпеці і співробітництву в Європі на зустрічі глав держав і урядів у м. Хельсінкі. Даний документ включає в себе основні угоди на міжнародно-правовому, військово-політичному, економічному і гуманітарному напрямках діяльності держав учасників Наради по безпеці і співробітництву в Європі. На зустрічі глав держав і урядів країн-учасниць НБСЄ в Будапешті (5-6 грудня 1994 року) було прийняте рішення про перетворення НБСЄ в Організацію по безпеці і співробітництву в Європі (ОБСЄ). У сучасних умовах значення внеску ОБСЄ в зміцнення міжнародної стабільності і безпеки зростає. Корінні зміни військово-політичного клімату в Європі, проведення глибоких соціально-економічних реформ у східно європейських країнах і державах СНД, вступ в активну фазу процесу західноєвропейської інтеграції привели до трансформації стратегічної ситуації на континенті в цілому зумовлюють зростання ролі ОБСЄ. Підтвердженням зростаючої ролі ОБСЄ в забезпеченні європейської безпеки є факт передачі цій організації прав гаранта, укладеного з ініціативи Європейського Союзу (ЄС) Пакту про стабільність у Європі, а також здійснення політичного контролю за його реалізацією. Країни-учасниці прагнуть зміцнити позиції ОБСЄ як регіональної міжнародної організації, розширення її компетенції в питаннях, що стосуються прийняття політичних рішень, планування і здійснення операцій щодо підтримки миру, забезпечення контролю над озброєнням і процесу роззброєння, удосконалення і зміцнення заходів довіри і безпеки.

28 28 Володимир Стефінін ОБСЄ, як регіональна структура, є найширшою за своїм складом організацією у сфері безпеки в Європі, що також включає Канаду і США, і відіграє суттєву роль у сприянні миру і стабільності, поглибленні спільної безпеки через співробітництво, зміцнення демократії і прав людини в Європі. Організація сприяє розробці нової, заснованій на співробітництві, моделі всеосяжної європейської безпеки. Проте поєднання у рамках однієї структури країн, які мають принципові розбіжності у підходах до проблеми забезпечення європейської безпеки значно ускладнює досягнення консенсусу між членами ОБСЄ і знижує її роль серед інших міжнародних та європейських організацій. У 1998 році успішно завершила свою роботу в Україні Місія ОБСЄ у справах налагодження конструктивної взаємодії між місцевими органами влади Автономної Республіки Крим та їх стосунків з центральною владою України. Україна також приділяла значну увагу співпраці з ОБСЄ у сфері екологічної та економічної безпеки. Таким чином, послідовно розвиваючись і вирішуючи нові завдання, ОБСЄ продовжує пошук свого особливого місця в європейській архітектурі безпеки. У цієї організації, на думку більшості держав-учасників, є реальні можливості стати ключовою структурою щодо забезпечення безпеки і стабільності в Європі. Рада Європи уже півстоліття відіграє провідну роль у зміцненні міжнародного співробітництва з проблем карного законодавства на європейському континенті. До середини 1990-х років її членами були винятково західноєвропейські країни, а також Ісландія і Туреччина. Згодом до неї вступили багато країн Центральної і Східної Європи. Найвищими досягненнями Ради в галузі створення інструментів міжнародного права стали дві багатосторонні конвенції, визнані фундаментом європейського співтовариства в боротьбі зі злочинністю. Це Європейська Конвенція про екстрадиції 1957 року, а також Європейська Конвенція про взаємодопомогу при розслідуванні кримінально караних злочинів 1959 року (Конвенція вступила в дію в 1962 році і ратифікована десятками країн).

29 Організаційна інфраструктура глобального управління на початку ХХІ століття 29 У 1977 році Рада Європи стала першою міжнародною організацією, яка поєднує глав держав, які зайнялися вирішенням проблеми відмивання грошей, прагнучи при цьому знайти системне вирішення цієї складної проблеми. Справу цю було доручено Європейському комітету з проблем злочинності. Стурбований зростанням кількості актів насильства, таких як викрадення людей, згаданий комітет створив у 1977 році Комісію експертів, зобов язавши її досліджувати різні аспекти цього явища. Результатом діяльності Комісії стало прийняття кабінетом міністрів Європейського Співтовариства 27 червня 1980 року формальних рекомендацій, під заголовком: Заходи для запобігання трансферту і приховування засобів, які надходять від карних злочинів. Саме тут було вперше заявлено про те, що банківська система може стати досить ефективним запобіжним інструментом, а співробітництво банків з поліцією і судовою владою приведе до приборкання карної діяльності. Документ зробив особливий наголос на дотриманні банками обов язкового принципу знай свого клієнта і безліч інших, які сьогодні ввійшли в звичайну практику переважної більшості банківських та інших фінансових установ. Ще одним імпульсом до прискорення діяльності в цьому напрямку стала ініціатива міністрів юстиції Ради Європи, які доручили в 1986 році Європейському комітету з проблем злочинності розробити Міжнародні норми і стандарти із забезпечення ефективного співробітництва між органами правосуддя (а також у разі потреби з поліцією) з питань перебування, вилучення і конфіскації нелегальних доходів, майна, спорядження і предметів, одержаних від нелегальної торгівлі наркотиками. Кульмінаційним пунктом спільних зусиль стало затвердження міністрами юстиції Конвенції з проблем відмивання доходів, які надходять від злочинів, їхнього відшукання, вилучення і конфіскації, яка відбулася у вересні 1990 року. Американські дослідники назвали її революційним інструментом у боротьбі з міжнародною злочинністю. Римський клуб міжнародна громадська організація вчених, економістів, підприємців, керівників крупних міжнародних корпорацій і фінансових інститутів, діячів різних суспільно-політичних рухів. Створена у 1968 році у

30 30 Володимир Стефінін Римі за ініціативи відомого італійського менеджера, організатора промисловості та громадського діяча А. Печчеї. Мета Римського клубу поглиблення розуміння особливостей розвитку людства в добу науковотехнічної революції. В доповідях Римського клубу обґрунтовувалась концепція неминучості глобальної катастрофи при збереженні існуючих тенденцій розвитку суспільства. Була сформульована геополітична концепція Північ Південь, у рамках якої конфлікт між промислово розвинутою Північчю і Півднем, що включає країни, що розвиваються і Китай, розглядається як основна причина багаточисленних протиріч і криз глобального масштабу. Учасники Римського клубу закликали до конвергенції держав, що належали до різних соціально-економічних систем. Вони неодноразово обговорювали проблеми небезпеки глобальної кризи, що має низку взаємопов язаних аспектів (ресурсно-економічний, сировинний, енергетичний, екологічний, демографічний, морально-етичний та ін.). Завдяки Римському клубу у науковий та суспільно-політичний обіг увійшло поняття глобальна проблематика, оскільки всі зазначені питання мають планетарний масштаб, стосуються всіх народів і держав, всієї земної кулі. Згодом на цій основі сформувався особливий напрям наукових досліджень глобалістика. Стратегічний напрям діяльності Римського клубу дослідження глобальних проблем людства з метою оптимізації його розвитку та забезпечення безпеки. Підводячи підсумок, зазначимо, що історична тенденція до підвищення можливостей міжнародних організацій впливати на безпеку тісно пов язана із загальносвітовими процесами інтеграції та глобалізації. Роль сучасних міжнародних структур та їхній вплив на перебіг подій, що відбуваються під впливом глобалізаційних трансформацій, не однакова і залежить від багатьох факторів. Проте, будь-який геополітичний аналіз, зроблений без врахування можливого впливу міжнародних організацій на розвиток міжнародних подій, так само, як і оцінки дієвості міжнародних організацій та режимів з точки зору їх впливу на забезпечення міжнародної безпеки не відповідає вимогам сьогодення.

31 Організаційна інфраструктура глобального управління на початку ХХІ століття 31 Саме тому, інтеграція України в міжнародне співтовариство супроводжується активною її співпрацею з міжнародними організаціями. Діяльність України у міжнародних організаціях має на меті захист політичних та економічних інтересів країни, забезпечення економічної і фінансової безпеки держави. Ці питання потребують свого вирішення, а отже уваги і детального аналізу у контексті подальших самостійних логічно завершених наукових досліджень. Література [1] Гелд Д., Мак-Грю Е., Глобалізація / Aнтиглобалізація / Пер. з англ. І. Андрущенко. К.: К.І.С., [2] Гелд Д., Мак-Грю Е., Голдблатт Д., Перратон Дж., Глобальні трансформації. Політика, економіка, культура. Пер. з англ. К.: Фенікс, [3] Глобалізація і безпека розвитку: Монографія / О.Г. Білорус, Д.Г. Лук яненко та ін. К.: КНЕУ, [4] Пахомов О.Ю., Лук яненко Д.Г., Гунський Б.В., Національні економіки в глобальному конкурентному середовищі. К., [5] Циганкова Т.М., Гордєєва Т.Ф. Міжнародні організації: Навч. посібник. Вид. 2-ге, перероб. і доп. К.: КНЕУ, Organizacyjna struktura globalnego zarządzania na początku XXI wieku Streszczenie Słowa kluczowe: globalne zarządzanie, zarządzanie infrastrukturą, XXI wiek W artykule przedstawiono kształtowanie się w II połowie XX wieku infrastruktury globalnego zarządzania. Następnie scharakteryzowano wzrost znaczenia międzynarodowych organizacji w zachodzących obecnie procesach integracji i globalizacji.

32 32 Володимир Стефінін The organizational structure of global governance in the early twenty-first century Summary Key words: global management, infrastructure management, twenty-first century This paper presents the development of global infrastructure management the second half of the twentieth century. Next the author shows the growing importance of international organizations in the current processes of integration and globalization.

33 Stefan Marciniak ZESZYTY NAUKOWE Uczelni Warszawskiej im. Marii Skłodowskiej-Curie Nr 3 (41) / 2013 Wydział Administracji i Nauk Społecznych Politechniki Warszawskiej Narodowy System Innowacji Wprowadzenie Do niedawna na temat państwa w Polsce pisało się mało, a jeżeli już to zwykle ogólniki, ale najczęściej zgodnie z zasadą wishful thinking, prawdę sprzeczną z faktami. Opowiadało się, np., że rola ekonomiczna państwa maleje, albo że jest jej za dużo i dlatego są kryzysy, bezrobocie i bieda. Opowieści takie, z reguły cechuje nieznajomość faktów i brak elementarnej wiedzy ekonomicznej. Choć oczywiście są wyjątki, autorzy znają teorię i fakty, ale piszą jak nieznający faktów. Podobnie polscy politycy i dziennikarze wypowiadają się na temat stanu innowacyjności, ale z jeszcze mniejszą dozą znajomości tematu. W moim tekście zamierzałem zajmować się państwem, jedynie w kontekście innowacyjności, jako najważniejszego obecnie czynnika postępu cywilizacyjnego. Dodam w tym miejscu, iż zgadzam się z dość powszechnie akceptowanym twierdzeniem, że współcześnie określenie cywilizacja winno być wiązane przede wszystkim z wysokim poziomem rozwoju społeczno - gospodarczego, szczególnie w zakresie nauk ścisłych, poziomem i postępem technologicznym oraz kreatywnością i innowacyjnością ludności danego kraju. Rozwój dyskusji o państwie w Polsce, w ostatnich tygodniach skłania jednak do ustosunkowania się również do niektórych ogólnych wypowiedzi na ten temat. Natomiast koncentracja na problematyce innowacyjności uzasadniona jest tym, że naraz wiele osób nawołuje do przyspieszenia innowacyjności gospodarki polskiej, m.in. aktualnie rządzący premier Donald Tusk proponuje powołanie spółki Polskie

34 34 Stefan Marciniak Innowacje. Na temat potrzeby przyspieszenia innowacji wypowiadają się również inni publikujący swoje pomysły na rozwój gospodarczy i społeczny. Równocześnie z większości wypowiedzi wynika, że publikujący nie bardzo wiedzą, jak to zrobić, aby innowacje zaczęły odgrywać rolę czynnika decydującego o postępie cywi izacyjnym Polski [rozumianym jako wzrost poziomu dobrobytu całego społeczeństwa, a nie tylko wybranych grup, czy klas]. Na temat spełnienia koniecznych przesłanek radykalnej poprawy innowacyjności gospodarki w Polsce opublikowałem w 2010 roku monografię 1, zawierającą również prawdy niewygodne dla rządzących Polską [dlatego przemilczaną w politycznie poprawnych mediach]. W tym tekście przedstawię konieczne warunki, które muszą być spełnione, aby możliwa była radykalna poprawa innowacyjności polskiej gospodarki; jednak już w tym miejscu podkreślić należy decydującą, w omawianym zakresie rolę skutecznie działającego państwa; zapewniającego utworzenie oraz sprawne i efektywne funkcjonującego narodowego system innowacji NSI [ang. National System of Innovation]. Kilka uwag o współczesnej roli państwa W tym miejscu o państwie tylko trzy uwagi: 1/ polscy zwolennicy neoliberalizmu nie chcą zauważyć, że ich przepowiednie o malejącej roli państwa nie sprawdziły się; dowodzą tego fakty, a jak mówią Anglicy Facts are sacred. Z ostatnio dostępnych danych OECD wynika, że w okresie poprzedzającym kryzys, tj. w latach , państwa OECD zmniejszyły udział wydatków publicznych średnio o 0,6 punktu procentowego PKB. Natomiast po rozpoczęciu kryzysu udział tych wydatków wzrósł średnio o 4,9 punktu procentowego (tabl. 1) 2. W ocenie roli państwa uwzględnić trzeba, że nakłady na ochronę środowiska naturalnego, badania kosmiczne, walkę z terroryzmem, AIDS, kapitał ludzki, itp. wymagają długiego horyzontu zwrotu i z reguły mało jest chętnych do zastąpienia państwa. 1 Innowacyjność i konkurencyjność gospodarki, C.H. Beck, 2010, s

35 Narodowy System Innowacji 35 I po co przy takich danych opowiadać bajki o malejącej roli państwa!? W tym miejscu dodać należy wyjaśnienie, że wydatki publiczne są najczęściej stosowanym wskaźnikiem pomiaru poziomu ekonomicznej roli państwa; Tabl. 1. Wydatki publiczne krajów OECD (w % PKB) Lata OECD 39,8 40,5 39,9 39,9 41,4 44,8 44,8 44,4 42,6 Polska 43,8 43,4 43,9 42,6 43,3 43,8 44,0 42,1 44,1 Źródło: Makro i mikroekonomia. Podstawowe problemy współczesności, WN PWN 2013, s. 148 i przypis poniżej oraz E. Małecka-Ziembińska, Finanse publiczne państw OECD w dobie kryzysu, Zeszyty Naukowe nr 10/2011, Kraków. 2/ niezasadne jest też ograniczanie państwa do roli państwa małych rzeczy, jak chce część piszących o państwie, aby móc szybciej zarejestrować firmę, wspierać tworzenie firm rodzinnych, skrócić kolejki do urzędu czy lekarza itd., itp. Wmawianie wszystkim Polakom, że marzą o takim państwie jest insynuacją nieuprawnioną, w szczególności dotyczy to młodych obywateli RP. W ogóle takie podejście do roli państwa [sprowadzanie go do roli stróża porządku publicznego i minimalnego regulatora] w okresie kształtowania się społeczeństwa wiedzy [SW], w którym mamy do czynienia z gospodarką opartą na wiedzy [GOW], gdzie głównym czynnikiem produkcji jest wiedza, jest totalnym nieporozumieniem [więcej na ten temat zawierają m. in. publikacje P.F. Druckera, J. Stiglitza oraz raporty OECD, ONZ i Banku Światowego]; 3/ piszący okazjonalnie o innowacjach widzą brak konsekwencji i skuteczności w działalności państwa w tym zakresie, ale nie widzą potrzeby ukształtowania w Polsce efektywnego narodowego systemu innowacji [NSI]. Najwcześniej, po drugiej wojnie światowej taki system powstał w USA w postaci National Science Foundation, natomiast w latach w innych krajach OECD. Według raportów Banku Światowego, po drugiej wojnie światowej duże sukcesy w zakresie innowacji osiągnęły te kraje, których państwa popierały aktywnie zarówno własną twórczość naukowo - techniczną jak i import wiedzy z zagranicy. W raportach i publikacjach naukowych tematu podkreśla się rosnącą rolę NSI, pomimo postępów globalizacji

36 36 Stefan Marciniak oraz rozwoju transnarodowych korporacji. Oceny te różnią się zasadniczo od publikowanych w Polsce, w których szczególnie w pierwszych latach transformacji systemowej negowano potrzebę polityki przemysłowej, w tym także polityki postępu naukowo - technicznego, ergo i polityki innowacyjnej państwa. Ten mankament został częściowo wyeliminowany z polskiej polityki gospodarczej po przystąpieniu Polski do UE w 2004 r. Jeszcze jedna uwaga, nadal znaczna część wypowiadających się na temat współczesnej roli państwa obstaje przy twierdzeniu, że powinna ona się ograniczać do roli stróża nocnego. Świadczy to po pierwsze o ahistorycznym ujmowaniu roli państwa, po drugie wykazuje brak elementarnej, podręcznikowej wiedzy ekonomicznej, lub co gorsza celowe indoktrynowanie niezorientowanych czytelników. Klasycznym przykładem upierania się przy roli państwa stróża są zapisy w artykule Leszka Balcerowicza, który twierdzi, że...podstawowe funkcje [państwa S.M.] to obrona narodowa, zapewnienie bezpieczeństwa obywatelom, egzekwowanie prawa. [GW 9-10 marca 2013]. Podobnie pojmuje rolę państwa wielu innych autorów wypowiadających się na omawiany tu temat. Ponieważ ahistoryczność zacytowanych twierdzeń jest w kształtującym się aktualnie społeczeństwie wiedzy ewidentna, nie będę rozwijał oceny tego stanowiska. Natomiast co do funkcji współczesnego państwa istnieje duża zgodność tych, którzy tym tematem zajmują się profesjonalnie, a nie okazjonalnie. We wszystkich liczących się podręcznikach ekonomii wymienia się z reguły cztery następujące funkcje: 1/ alokacyjna, 2/ stabilizacyjna, 3/ redystrybucyjna, 4/ legislacyjna. W praktyce wszystkich państw rozwiniętych gospodarczo funkcje te są realizowane, choć oczywiście w różnym stopniu w poszczególnych krajach OECD. Część krajów realizuje więcej funkcji, są to oprócz wyżej wymienionych m.in. takie funkcje jak funkcja kreowania popytu oraz podaży [realizowane m. in. w USA], ochrony zasobów wyższej użyteczności [ochrony zdrowia, czy środowiska naturalnego]. W tym tekście, więcej o państwie jedynie w kontekście innowacji technologicznych, co w zamiarze autora jest głównym przedmiotem zainteresowań w tym artykule.

37 Narodowy System Innowacji 37 Dlaczego innowacyjność technologiczna jest w Polsce tak niska? Przejdźmy wobec tego do najważniejszego aktualnie problemu polskiej gospodarki, tzn. jej katastrofalnie niskiej innowacyjności. Jak wiadomo w rankingu innowacyjności 27 krajów UE 2012, za nami jest już tylko Bułgaria 3. Do niedawna taką pozycję zajmowała również Rumunia, ale w powołanym rankingu, kraj ten nas wyprzedził. Co jest główną przyczyną zapaści innowacyjności w Polsce? oportunizm rządzących oraz bylejakość programów strategicznego zarządzania gospodarką [i nie tylko], a także megakorupcja, np. w budownictwie dróg i autostrad [GW. 1. marca 2013] i niestety także w wielu innych dziedzinach, premiowanie menadżerów za spartolone obiekty [np. Stadion Narodowy w Warszawie]. Skutek tego pomieszania wartości jest taki, że rządzący ogłaszają m. in. Polskę zieloną wyspą przy milionach bezrobotnych [w kraju i 2 milionach, pracujących za granicą], niskich płacach pracobiorców [7 euro za godzinę w RP przy średniej UE 23 euro/h w 2012 r.] 4, największej w UE liczbie głodujących dzieci itd., itp. Natomiast indywidualne, incydentalne osiągnięcia wynalazców ogłaszane są jako olbrzymi sukces narodowej innowacyjności, utożsamiane w propagandowych wystąpieniach polityków jako sukces systemu innowacyjnego kraju. Aby rzetelnie, tzn. zgodnie z faktami, przedstawić sytuację innowacyjności w Polsce, problem trzeba ująć systemowo uwzględniając co najmniej: 1/ główne, rzeczywiste przyczyny zapaści w omawianym zakresie, 2/ diagnozę istniejącego stanu rzeczy, 3/ propozycję terapii, czyli co zrobić, aby wyjść w tej dziedzinie z zaklętego kręgu bylejakości i niemożności. Pomijam w tych rozważaniach aspekt historyczny, zainteresowanych tym problemem zapraszam do przywołanej monografii. W moich tekstach opublikowanych w pierwszej dekadzie XXI wieku 5 jako najważniejsze przyczyny niskiej innowacyjności technologicznej wymieniłem: 1/ niedostatek środków finansowych, 2/ brak zainteresowania pracowników wynalazczo- 3 m.forsal.pl/branze/technologie/ranking-aktywnosci-innowacyjnej-polskie-firmy-drugie-najgorsze-wue 4 -pracy M. in. moja książka : Innowacyjność i konkurencyjność..., op. cit., s. 142.

38 38 Stefan Marciniak ścią i innowacyjnością, 3/ słabe poczucie współodpowiedzialności za firmę, 4/ mało innowacyjny system wynagrodzeń. Sformułowania te, niewiele się różnią od wielu innych opublikowanych przez kompetentnych autorów wyników badań i ocen, na omawiany temat. W moich publikacjach dopowiedziałem jednak, jakie są rzeczywiste przyczyny tych zjawisk. Ujmując omawiany problem skrótowo 6 : za główną przyczynę uznać należy ewidentne błędy polityki gospodarczej państwa, szczególnie w pierwszych latach transformacji systemowej 7. W tym miejscu tylko informacja o nakładach na badania i rozwój [B+R], w 2011 r. wydatki takie w Polsce kształtowały się następująco: 0,77% PKB [w 2010 r. 0,63%] przy średniej UE na poziomie 1,26% PKB; w wymienionym roku Polska zajęła 23 miejsce na 27 krajów UE, za nami znalazły się: Łotwa, Bułgaria, Litwa i Rumunia. Liderami w tym rankingu są: Finlandia 3,78%, Szwecja 3,37%, Dania 3,09%, Niemcy 2,84% [dalsze szczegóły poniżej]. Konieczne przesłanki radykalnej poprawy innowacyjności w Polsce Z doświadczeń japońskich, ale i innych wynika, że decydującym czynnikiem wyzwalającym skłonności innowacyjne pracowników przedsiębiorstw jest ich identyfikacja z misją i celami firmy. Niestety w aktualnych warunkach polskich trudno o taką identyfikację. Główną przyczyną takiego stanu rzeczy jest fakt, że w Polsce spośród możliwych koncepcji podziału dochodu narodowego wybrano podział skrajnie nierówny, sprzyjający jakoby [zgodnie z założeniami głoszonych w Polsce koncepcji neoliberalnych] szybkiemu rozwojowi gospodarczemu; jak wiadomo z publikacji statystyk OECD tak się nie stało w Polsce, ani w innych krajach. Są oczywiście inne mniej znane przyczyny, a jedną z nich jest abnegatywne podejście do najefektywniejszej ze znanych metod rozwijania innowacyjności technologicznej [TRIZ]. Twórcą tej teorii, z której korzysta cały rozwinięty świat [poza 6 m.forsal.pl/branże/technologie/ranking_aktywnosci_innowacyjnej_polskie_firmy_drugie_ najgorsze_w_ ue 7 S. Marciniak, Główne błędy polskiej polityki gospodarczej, w: VII KONGRES EKONOMISTÓW POLSKICH styczeń 2001, tom II, Jaka polityka gospodarcza dla Polski? Urszula Płowiec, (red.) PTE, Dom Wydawniczy Bellona, 2001.

39 Narodowy System Innowacji 39 Polską] jest wynalazca rosyjski Henryk Altszuller 8. W politechnikach polskich, w zakresie przedmiotów pozatechnicznych uczy się głównie o problemach społecznych niezwiązanych bezpośrednio z kształtowaniem kompetencji wynalazczych. Natomiast nic o wynalazczości, mało o rachunku ekonomicznym wynalazków, opłacalności innowacji, prawnych aspektach wynalazczości; ogólnie brak ekonomiki innowacyjności oraz inwentyki 9. Trudno się, więc dziwić, że polscy inżynierowie, poza wyjątkami, nie są wydajnymi wynalazcami, a wynalazcy mają trudności z przekonującą prezentacją korzyści, jakie może zapewnić wdrożenie ich wynalazku. Dzieje się tak m. in. dlatego, że muszą konkurować z firmami kapitału zagranicznego korzystającymi z dorobku firm matek, stosujących nowoczesne, heurystyczne metody organizacji wynalazczości, w tym metodę TRIZ. Problem kształcenia wynalazców jest jednym z istotnych elementów poprawy sytuacji w zakresie dynamiki i poziomu innowacyjności w Polsce; oczywiście poza wyżej wspomnianymi koniecznymi zmianami makro i mikroekonomicznymi dotyczącymi efektywnego ekonomicznie stymulowania wynalazczości [firm i pracobiorców]. Problem kształcenia w zakresie kompetencji wynalazczych jest jak najbardziej aktualny [ostatnio częściowo dostrzegany w debacie o stanie szkolnictwa wyższego w Polsce]. Innym, bardzo ważnym czynnikiem ograniczającym skuteczność innowacyjności w Polsce jest brak skutecznego narodowego systemu innowacyjnego [NSI] 10. Koncepcja ta została w połowie lat 80. przedstawiona w pewnej liczbie wspólnych publikacji. Również u Lundvalla w publikacji z 1985 roku pojawia się ciągle jeszcze jako innowacyjny potencjał narodowego systemu produkcyjnego. Natomiast publikacja C. Freemana z 1987 r. była pierwszą większą, w której koncepcja NSI została explicite sformułowana. Nie wchodząc w dalsze szczegóły historyczne należy pod- 8 Szczegóły na ten temat patrz m. in. Algorytm wynalazku a innowacyjność, Zeszyty Naukowe Nr 37, Uczelnia Warszawska im. Marii Skłodowskiej-Curie. 9 Inwentyka czyli metodyka poszukiwania twórczych rozwiązań i pobudzania heurystycznego myślenia w zakresie innowacji; przedmiot ten jest wykładany, zaledwie na kilku uczelniach polskich 10 Twórcą tego określenia jest angielski uczony C. Freeman, który opublikował fundamentalną dla omawianej problematyki innowacji pracę p.t. The "National System of Innovation" in historical perspective, Cambridge 1995, Journal of Economics 1995,19, 5-24a, wcześniej m.in. Factor Substitution and the Instability of Growth, Tokyo 1987 i Innovation as an Engine of Economic Growth: Retrospect and Prospects, Tübingen 1982 oraz Technology and Economic Performance: Lessons from Japan, Printer, London 1987.

40 40 Stefan Marciniak kreślić upowszechnienie się tego systemu; historycznymi przykładami jego zastosowania, według Freemana, są Niemcy, Japonia i były Związek Radziecki. Waga NSI dla analizy ekonomicznej wynika z sieci relacji, koniecznych dla innowacyjności każdej firmy. Podczas gdy zewnętrzne międzynarodowe relacje z pewnością wykazują rosnącą wagę, to wpływ narodowego systemu edukacji, relacje przemysłowe, instytucje naukowe i techniczne, polityka państwowa, tradycje kulturowe i wiele innych instytucji narodowych mają fundamentalne znaczenie dla innowacji. NSI jest różnie definiowany; w ujęciu C. Freemana w przypadku Japonii, elementy tej koncepcji obejmują: rząd centralny oraz rolę MITI - Ministry of International Trade and Industry [Ministerstwo handlu zagranicznego i przemysłu], keiretsu [wielkie oligopolistyczne organizacje firm japońskich w postaci konglomeratów wraz z rozbudowanym systemem subkontraktów i systemem wzajemnej własności akcji] oraz innowacje społeczne i edukacyjne 11. Według Bryanta i in. (1996) Narodowy system innowacji można zdefiniować poprzez wyliczenie czynników stosowanych w innowacyjnym biznesie; natomiast w/g Patela P. i Pavitta K. (1994) Narodowy System Innowacji obejmuje instytucje narodowe, ich stymulujące struktury oraz kompetencje, które determinują stopę i kierunek opanowywania technologii [lub wolumen i kompozycję zmian generujących działalność innowacyjną]. Ważną rolę w kształtowaniu się NSI odegrały publikacje i działalność szwedzkiego uczonego Lundvalla. Istotną rolę w kształtowaniu NSI m. in. w Polsce może też odegrać publikacja jego referatu z konferencji nt. Differences in styles of technological innovation, Manchester wrzesień 2-4, Nie wchodząc w szczegóły konstruktywnych sugestii wynikających z analizy przywołanego autora], który uargumentował użyteczność podejścia stawiającego w centrum badań rozwoju innowacje i uczenie się. Autor ten starał się również wykazać, jak poszczególne NSI zawierają i odzwierciedlają różnice między stylami innowacji. Sugeruje, że aby lepiej zrozumieć te style, a szczególnie jak nowa wiedza jest kreowana, upowszechniana i używana, co jest kluczem tworzenia bardziej satysfakcjonu- 11 Japan a Case Study in National Systems of Innovation, by Dora Marinowa Professor at Curtin University. 12 B.A. Lundvall, DRUID/IKE-group University of Aalborg, National Systems and National Styles of Innovation papers/styles.pdf

41 Narodowy System Innowacji 41 jącej bazy teoretycznej analizy NSI, obiecującym przedsięwzięciem w tym zakresie jest kombinacja analizy systemów i stylów innowacji 13. Postępy procesu globalizacji powodują rosnący nacisk na potrzebę bycia konkurencyjnym międzynarodowo. Fakt ten związany jest z imperatywem głoszącym, że dziś światem rządzi globalizacja i korporacje. Wymaga, to aby spółki były innowacyjne, technologicznie dynamiczne i organizacyjnie efektywne 14. W charakterze cząstkowego podsumowania problemu NSI, przedstawię sumaryczną ocenę Narodowych Systemów Innowacji opublikowaną przez OECD. W podsumowaniu wymienionej oceny autorzy napisali: NSI powodują, że strumień technologii i informacji płynący do społeczeństwa, przedsiębiorstw i instytucji stał się kluczowym elementem procesu innowacyjnego. Z kolei rozwój innowacji i technologii to rezultat funkcjonowania kompleksu synergicznych relacji między aktorami systemu NSI, obejmujących przedsiębiorstwa, uniwersytety i państwowe instytucje badawcze. Zrozumienie istoty NSI może pomóc politykom w zidentyfikowaniu punktów działań zwiększających osiągnięcia innowacyjne oraz ogólną konkurencyjność. Polityka doskonalenia sieci współpracy aktorów i instytucji systemu, których cel i kierunek działań zwiększa potencjał innowacyjny firm; szczególnie ich zdolność identyfikacji i absorpcji technologii jest najcenniejszym efektem jej działań. Dobrą formą egzemplifikacji roli NSI może być strategia innowacyjna Szwecji. Szczególnie uwzględniając osiągnięcia tego kraju w zakresie innowacyjności; w rankingu międzynarodowym Szwecja z reguły zajmuje czołowe miejsce [1-sze lub 2- gie] 15. W strategii takiej ważne jest progresywne koordynowanie działań różnych aktorów w celu kreowania najlepszych warunków sprzyjających innowacjom. Udział takiej strategii ukształtowany został w wyniku konsultacji udziałowców [stakeholders] w różnych sektorach społeczeństwa. Pracom tym towarzyszył także wysoki stopień zaangażowania wszystkich ministrów rządu szwedzkiego. Strategia ta konstytuuje bazę dla długoterminowych prac podwyższających klimat i 13 B.A. Lundvall, National Systems..., op. cit., s Innovation Systems in a Global Economy D. Archibugi, J. Howells & J., CRIC Discussion Paper No 18 August Wszelkie dalsze informacje pochodzą z: The Swedish Innovation Strategy, se/kontent/1/c6/20/25/58/ace0ce10.pdf

42 42 Stefan Marciniak potencjał innowacyjny Szwecji. Potencjał ten jest zasadniczo zdolny sprostać zmianom globalnej gospodarki, utrzymywanie i wzmacnianie tego potencjału wymaga polityki holistycznego pojmowania zadań w omawianym zakresie. Jest to główny punkt państwowej, narodowej strategii innowacyjnej. Szwecja zajmuje wysoką pozycję w zakresie potencjału innowacyjnego i jego osiągnięć; jednak globalna konkurencyjność rośnie, wynika to m.in. z presji ograniczonych ziemskich zasobów. Wymaga to nowych rozwiązań, uwzględniających uwarunkowania ekologiczne, społeczne i ekonomiczne w zapewnieniu zrównoważonego wzrostu i rozwoju gospodarczego. Strategia zawiera wskazania kierunków działań w poszczególnych politykach do 2020 r. zapewniających możliwość lepszego kreowania warunków udziału członków wszystkich części społeczeństwa, aby Szwecja stała się bardziej innowacyjna przez swoją wiedzę, kwalifikacje i kreatywność. Zaakceptowanie przez rząd szwedzki wskazanej strategii uznaje się za początek realnej pracy polityków, przedsiębiorców, pracowników, obywateli i konsumentów nad wzmocnieniem klimatu sprzyjającego zajęcia przez ten kraj godnego miejsca w globalnym społeczeństwie wiedzy [in the global knowledge society] 16. Państwo ma w tym zakresie do odegrania ważną rolę jednak, skuteczność zależy od współpracy poszczególnych osób zaangażowanych w realizację strategii. Zaangażowanie publiczne w tworzenie klimatu sprzyjającego innowacyjności na poziomie rządowym, regionalnym i municypalnym przekłada się w praktyce na działania w trzech zakresach: 1. dobrze funkcjonujących warunków ramowych, 2. innowacji w sektorze publicznym generujących popyt na innowacje, 3. bezpośrednich nakładów w proces innowacyjny, które mogą przyjmować formę: a/ finansowania działalności innowacyjnej, b/obrony przedsięwzięć, np. przez zapewnienie porad, c/ poparcie współudziału we wspólnych projektach B+R oraz innowacjach, d/ może to być również finansowanie badań naukowych oraz infrastruktury innowacyjnej, np. inkubatorów, klastrów lub sieci ułatwiających działalność innowacyjną. 16 The Swedish..., op. cit., s. 2.

43 Narodowy System Innowacji 43 Najważniejszym punktem prezentowanej strategii, w sekcji: Droga do światowej klasy klimatu innowacyjnego w 2020 roku, jest zapewnienie priorytetu w istniejącym systemie finansowym [op. cit., s. 19]. Brak systemu [NSI], o wyżej sformułowanej istocie i cechach, w Polsce jest jedną z głównych przyczyn bardzo niskiego wskaźnika innowacyjności technologicznej. Jego brak oznacza bowiem niespójność działań poszczególnych elementów, realizujących słuszne, efektywne zadania cząstkowe, które często bywają sprzeczne z innymi cząstkowymi zadaniami, a niekiedy także z ogólnymi założeniami polityki innowacyjnej; skutek: niska innowacyjność. Nie wchodząc w szczegóły podam jedynie, że o ile w 1990 roku wskaźnik zgłoszeń patentowych na 10 tys. mieszkańców wynosił 1,1 w roku 2000 spadł do 0,6 i na tym poziomie utrzymywał się aż do 2007 r.; a dopiero w 2010 roku nastąpił wzrost wymienionego wskaźnika do ~0,8 [dokładnie 0,838] 17, a w 2011 r. w/w wskaźnik wzrósł do 1,02 [liczba wynalazków zgłoszonych przez rezydentów krajowych wynosiła 3878], dla porównania wymienione wskaźniki wynosiły w połowie pierwszej dekady XXI wieku odpowiednio: w Japonii 30,6 w USA 4,7; średnia w UE15 2,3. Aktualnie, w Unii Europejskiej używane są bardziej kompleksowe metody pomiarów i ocen innowacyjności. Najczęściej stosowany jest tzw. sumaryczny wskaźnik innowacyjności [Summary Innovation Index - SII]. Nie wchodzę w tym tekście w dalsze szczegółowe rozważania 18. Średni wskaźnik SII w 2011 roku wynosił dla UE: 0,539, dla Polski 0,296 [ w 2010 r. 0,304] 19. Niższe niż Polska wskaźniki miały: Łotwa, Litwa, Rumunia, Turcja, Serbia i Macedonia. Z kolei najwyższe: Szwajcaria [0,833], Szwecja [0,755], Dania [0,724], Niemcy [0,700], Finlandia [0,691], Belgia [0,621], W. Brytania [0,620]. Najwięcej patentów na milion mieszkańców uzyskały: Szwajcaria [321,76], Luksemburg [315,07], Niemcy [166,15], Holandia [109,16], Austria [87,70], Francja [73,75], Polska [1,18]; mniej od Polski: Bułgaria [1,07], Słowacja [0,55], Rumunia [0,09] 20. W świetle tych danych optymizm rządzących, np. hurra optymizm na temat 17 MRS Polski, GUS 2011, s Szczegółowe objaśnienia omawianej problematyki można znaleźć w opublikowanym w styczniu 2013 r. podręczniku: Makro - i mikroekonomia. Podstawowe problemy współczesności, rozdz.,4, WN PWN. 19 Innovation Union Scoreboard, 2011, s

44 44 Stefan Marciniak eksponowanych polskich osiągnięć na wystawie w Hanowerze [2013 r.], jest przesadzony i równocześnie przykładem często stosowanej przez rządzących, manipulacji zakłamujących rzeczywistość. Warto w tym miejscu dodać, że niska innowacyjność w Polsce nie jest spowodowana cechami narodowymi polskich wynalazców; przykład: w trudnych latach tzw. ery E. Gierka wskaźnik wynalazczości liczony jak wyżej, ilość zgłoszeń wynalazków na 10 tys. mieszkańców w 1975 r. wynosił 1,9; czyli był do 2007 r. ponad trzykrotnie wyższy niż obecnie. Wymieniony wskaźnik jest w 2011 r. nadal prawie dwukrotnie niższy niż za Gierka. Oznacza to, że po 1990 r. zadecydowały inne niż osobowościowe, raczej behawioralne czynniki. Główne przyczyny słabej innowacyjności, szczegółowo opisywane w wielu publikacjach, są nadal aktualne. Na zakończenie wymienię najważniejsze, moim zdaniem, konieczne działania, aby w Polsce powstały warunki radykalnej poprawy w zakresie innowacyjności technologicznej. Podkreślenie takie jest konieczne z dwóch co najmniej powodów: o pierwszym już była mowa, innowacje technologiczne mają decydujące znaczenie dla postępu cywilizacyjnego, a po drugie są one najsłabszym ogniwem innowacyjności w Polsce. Ilustrują to m. in. dane za rok Innowacje technologiczne mierzone wdrożeniem nowych produktów [w postaci dóbr i usług] i procesów są najważniejszą częścią składową innowacyjności w działalności przetwórczej [manufcturing activities]. Większy udział innowacji technologicznych odzwierciedla zwykle wyższy poziom działalności innowacyjnej ogółem i zarazem poziomu cywilizacyjnego. W 2011 roku 35% MSP w UE, wykazały osiągnięcia w zakresie innowacji technologicznych [j.w. zdefiniowano]; Niemcy i Szwajcaria więcej niż 50% MSP, na Węgrzech, Łotwie, Polsce, Rumunii, Serbii i Słowacji udział tego rodzaju innowacji ukształtował się poniżej 20% 21. Kilka konkretnych propozycji Przejdźmy do sugestii umożliwiających poprawę innowacyjności w Polsce. Nie będzie to proces krótkookresowy, a wieloletni; choć część działań może przynieść pozytywne efekty szybko, np. uregulowanie [ustawowe?] wynagrodzeń wynalazców, czy obniżenie opłat w Urzędzie Patentowym. Jednym z istotnych sposobów umoż- 21 Innovation Union Scoreboard, 2011, op. cit. s. 92.

45 Narodowy System Innowacji 45 liwiających radykalną poprawę dynamiki i poziomu innowacyjności technologicznej w Polsce mogłoby się stać upowszechnienie stosowania w praktyce wynalazczej teorii TRIZ; pozytywnie zweryfikowanej, w większości najwyżej rozwiniętych krajów. Trudno się dziwić, że polscy inżynierowie poza wyjątkami nie są wydajnymi wynalazcami, pracują bowiem głównie metodą prób i błędów, a wynalazcy mają trudności z przekonującą prezentacją korzyści, jakie może zapewnić wdrożenie ich wynalazku. Mam wątpliwość czy sensowne jest proponowanie uaktualniania form działalności, w zakresie procesu innowacyjnego, jak niektórzy proponują; powinno chodzić o unowocześnienie, a nie tylko uaktualnianie państwa. Nie ma czego uaktualniać trzeba unowocześniać [patrz np. Będą ulgi podatkowe, Dziennik Gazeta Prawna ]; nawet Turcja i Rumunia stosują już w praktyce to, co w Polsce były minister gospodarki miał zamiar wprowadzić już w 2014 r.; chodzi o ulgi dla przedsiębiorstw wdrażających innowacje. Sposobem unowocześniania całego procesu innowacyjnego może być realizacja zapisanych w planie strategicznym zadań, których żaden rząd nie ma prawa zmienić nie uzyskawszy kwalifikowanej większości w sejmie; są to niżej wymienione sugestie: utworzenie skutecznego i efektywnego narodowego systemu innowacyjnego NSI [namiastki takiego systemu istniejące w Polsce są jak widać po efektach niewydolne], stopniowo zwiększać publiczne i stymulować [np. poprzez ulgi podatkowe] prywatne wydatki na B+R, zwiększyć dostępność kredytów na innowacje technologiczne dla MSP, z aktualnych ~20% do ~80%, stymulować krajową wynalazczość różnymi sposobami, m. in. poprzez zmianę ustawy o własności intelektualnej tak, aby zlikwidować anomalię, polegającą na tym, że korzyści z wdrożonego wynalazku w najmniejszym stopniu przypadają wynalazcy, zrewidować politykę w stosunku do bezpośrednich inwestycji zagranicznych (BIZ) tak, aby zapewniły one wdrażanie nowoczesnych technologii, a nie powielanie starych; nie zaliczać budowy marketów do greenfields investment, itp.,

46 46 Stefan Marciniak stworzyć preferencyjne warunki wdrażania imitacji innowacji produktowych i procesowych w MSP [stanowiących ponad 90% ogółu firm], gdyż to one mogą zapewnić masowość innowacji, bez której nie sposób zapewnić masy krytycznej umożliwiającej wychodzenie z załamań cyklicznych, a zarazem kształtujących postęp cywilizacyjny 22, zalecić szkołom wyższym, a politechniki zobowiązać do uruchomienia zajęć z inwentyki. Ogólne warunki sukcesu w zwalczaniu skutków kryzysu oraz zapewnieniu rozwoju gwarantującego postęp cywilizacyjny, oznaczający wzrost dobrobytu wszystkich członków danego społeczeństwa są bardziej złożone, ale przekraczają ramy tego tekstu. Sądzę, że realne możliwości optymalizacji wykorzystania posiadanych zasobów, ergo i poprawę efektywności gospodarowania, wskazują propozycje laureata Nagrody Nobla, profesora Josepha Stiglitza. Przywołany autor jest zdania, że współcześnie sukces szeroko pojęty wymaga bardziej zrównoważonej gospodarki oraz pluralistycznego systemu ekonomicznego opartego na różnych filarach. System taki musi zawierać tradycyjny prywatny sektor gospodarczy; lecz pozostałe dwa sektory - filary nie uzyskały dotąd takiej uwagi na jaką zasługują, są to: sektor publiczny and The Social Cooperative Economy 23 ; czyli sektor socjalnej gospodarki spółdzielczej, obejmujący również stowarzyszenia wzajemnej pomocy oraz organizacje non-for-profit [nie nastawione na zysk]; razem wymienione elementy tworzą tzw. trzeci sektor. Nie wchodząc w dalsze szczegóły analizy propozycji Stiglitza, podkreślić w tym kontekście jednak trzeba: a/ trafność propozycji optymalnego wykorzystania potencjału sektorów publicznego oraz tzw. trzeciego, b/ bardzo słabe wykorzystanie w Polsce potencjalnych możliwości sektora publicznego oraz tzw. trzeciego 24, w szczególności dla procesu innowacyjnego. I ostatnia uwaga, to nie 22 Zalecał to J.A. Schumpeter jako warunek condicio sine qua non pokonywania trudności rozwojowych kapitalizmu, szczegóły patrz monografie tematu m. in. moja publikacja z 2010 r. p.t. Innowacyjność i..., op. cit. 23 J. Stiglitz, Moving Beyond Market Fundamentalism to a More Balanced Economy, Annals of Public and Cooperative Economics, t. 80, cz. 3, s Tzw. trzeciego sektora ponieważ nazwa ta nie jest jednoznaczna, oprócz w/w istnieje tradycyjne określenie związane z prawem zmian sektorowej struktury zatrudnienia C. Clarka, A. Fishera, J. Fourastie - więcej patrz podręcznik: Makro i mikroekonomia. Podstawowe problemy współczesności, 2013, s. 248.

47 Narodowy System Innowacji 47 państwo jako instytucja szkodzi przedsiębiorcom [i przedsiębiorczości pojmowanej jak u J.A. Schumpetera, czyli innowatorom], a różnej maści biurokraci bierni, mierni ale wierni aktualnie rządzącym. Bibliografia [1] Archibugi D., Howells J. & Michie J., Innovation Systems in a Global Economy, The University of Manchester, CRIC Discussion Paper No 18 August [2] Freeman C., The "National System of Innovation" in historical perspective. Cambridge 1995, Journal of Economics 1995, 19, 5-24a. [3] Freeman C., Technology and Economic Performance: Lessons from Japan, Printer, London [4] Freeman C., Innovation as an Engine of Economic Growth: Retrospect and Prospects Tübingen [5] Lundvall B.-A., Johnson B., Andersen E. S., Dalum B., National systems of production, innovation and competence building, Research Policy 31 [2002] [6] Marciniak S., Innowacyjność i konkurencyjność gospodarki, C.H. Beck, [7] Marciniak S., Główne błędy polskiej polityki gospodarczej, w: Jaka polityka gospodarcza dla Polski? Praca zbiorowa pod redakcją Urszuli Płowiec, VII KONGRES EKONOMISTÓW POLSKICH styczeń 2001, Dom Wydawniczy Bellona. [8] National Innovation Systems: Finland, Sweden & Australia Compared Learning's for Australia, Report Prepared for the Australian Business Foundation by G. Ross, L. Fernström and O. Gupta, London WC1X, November [9] National Innovation System in Sweden, cua.karelia.ru/report.29doc, Vasiljeva A. Toivonen N., Petrozavodsk State University, Petrozavodsk, Russia. [10] Stiglitz J., Moving Beyond Market Fundamentalism to a More Balanced Economy, Annals of Public and Cooperative Economics, t. 80, cz. 3, s [11] The Swedis Innovation Strategy, /20/25/58/ ace0ce10.pdf

48 48 Stefan Marciniak Streszczenie Słowa kluczowe: innowacje technologiczne, innowacyjność, postęp cywilizacyjny, B+R, narodowy system innowacji (NSI), rola państwa W artykule przedstawiono rzeczywiste przyczyny katastrofalnie niskiej innowacyjności technologicznej w Polsce. Prezentowane oceny ilustrowane są danymi OECD i UE. Wśród głównych przyczyn autor wymienia m.in. niedostatek tanich kredytów na innowacje dla MSP, których udział w tworzeniu PKB wskazuje, że ta grupa firm może stać się czynnikiem decydującym o wyjściu Polski z zapaści w zakresie innowacyjności technologicznej, podobnie działa brak zwolnień podatkowych od zysków z wdrożonych innowacji; ale na pierwszym miejscu przyczyn omawianej zapaści autor stawia niewydolny narodowy system innowacji (NSI). Egzemplifikacja istoty struktury oraz funkcjonowania NSI została zaprezentowana na przykładzie Szwecji, kraju zajmującego czołową pozycję w międzynarodowych rankingach innowacyjności. W podsumowaniu artykułu przedstawione zostały sugestie dotyczące najważniejszych kierunków naprawy narodowego systemu innowacyjnego Polski. National Innovation System Summary Key words: technical innovation, innovation progress of civilization, R+R, national innovation system (NIS), the role of the state This paper presents the real causes of catastrophic low technological innovation in Poland. The presented data evaluation are illustrated with the OECD and the EU. Among the main reasons the author mentions, among others, shortage of low-cost loans for innovation for SMEs, whose share in GDP indicates that this group of companies can become a factor for the collapse of Polish output of technological innovation, like running no tax exemption on profits innovations implemented, but the first reasons discussed collapse author puts inefficient national system of innovation (NIS). Exemplification of the essence, structure and functioning of the NIS was presented on the example of Sweden, a country and a leader in the international rankings of innovation. In conclusion, the article presents the suggestions on the most i mportant trends repairs Polish national innovation system.

49 Zbigniew Nowicki ZESZYTY NAUKOWE Uczelni Warszawskiej im. Marii Skłodowskiej-Curie Nr 3 (41) / 2013 Polskie zagraniczne inwestycje bezpośrednie w Federacji Rosyjskiej Uwarunkowania napływu polskich bezpośrednich inwestycji Zagraniczna inwestycja bezpośrednia to inwestycja rządowa, przemysłowa lub dokonana przez obywateli danego kraju w określoną branżę przemysłu w innym kraju, inaczej to inwestycja w urządzenia produkcyjne za granicą. Obywatele zwykle dokonują inwestycji za pośrednictwem giełd papierów wartościowych 1. Federacja Rosyjska to największy kraj świata. Jej powierzchnia wynosi ,2 tys. km 2 a zamieszkuje ją 140 mln ludzi. Rosja to państwo dające wielkie możliwości zagranicznym inwestorom. Państwo to ma wielu partnerów handlowych, jak UE, USA, Chiny. Co się tyczy Polski, jest ona na ósmej pozycji, jeśli idzie o wartość inwestycji. Natomiast dla nas nasz sąsiad jest drugim partnerem zaraz po UE 2. To pokazuje, że Federacja Rosyjska ma duże znaczenie gospodarcze dla Polski, dlatego należy postawić sobie pytanie, czy są jakieś ułatwienia lub utrudnienia w prowadzeniu transakcji między obydwoma państwami. 1 Słownik finansów i bankowości, Wydawnictwo Naukowe PWN, Warszawa, 2008, s Strona internetowa Ministerstwa Gospodarki, /Wspolpraca+gospodarcza+Polski+z+krajami+wschodnimi+i+pozaeuropejskimi/Rosja.htm

50 50 Zbigniew Nowicki Czynniki sprzyjające napływowi polskich inwestycji bezpośrednich Obydwa kraje mają zbliżoną historię, również położone są niedaleko siebie. Jednak kluczowe znaczenie dla rozwoju mają traktaty o współpracy handlowej pomiędzy Polską a Federacją Rosyjską, których od momentu upadku ZSRR zawarliśmy wiele. Warto by było przybliżyć niektóre z nich. Pierwszym takim dokumentem był Traktat między RP a FR o przyjaźni i sąsiedzkiej współpracy zawarty r. Kolejny dokument został zawarty r. Była to Wspólna deklaracja Polsko Rosyjska. Istotnym porozumieniem była również Deklaracja Rządu RP i Rządu FR o współpracy handlowej, gospodarczej, finansowej i naukowo technicznej między RP a FR z r. 3 Są to tylko nieliczne przykłady umów między obydwoma krajami odnośnie współpracy handlowej. Oczywiście było ich znacznie więcej. Celem tych działań była poprawa wzajemnego handlu, zlikwidowanie wszelkich barier. Warto wspomnieć, że pierwszy dokument został ratyfikowany rok po upadku ZSRR, co może oznaczać że obydwu stronom zależało na wzajemnej współpracy. Oczywiście z Federacją Rosyjską zawarliśmy wiele umów na innych płaszczyznach takich jak współpraca wojskowa, ochrona środowiska, ochrona własności intelektualnej. Istotnym porozumieniem był traktat odnośnie gazociągu i tranzytu gazu do Polski i do innych państw przez nasze terytorium. Te uchwały dla obydwu państw miały istotne znaczenie. Dzięki nim mogła rozwijać się współpraca międzynarodowa. Rzecz jasna przynosiło to obu stronom korzyści finansowe. Oczywiście na wspomnianych umowach się nie skończyło, gdyż w 2010 roku w trakcie wizyty ówczesnego prezydenta Federacji Rosyjskiej Miedwiediewa obydwa kraje podpisały Deklarację o wzajemnej współpracy gospodarczej 4. Do zacieśniania więzi pomiędzy ww państwami mogą się przyczyniać również sympozja czy międzynarodowe konferencje takie jak zorganizowana przez Państwową Agencję Rozwoju Przedsiębiorczości (PARP), r. Celem tej kon- 3 M. Żukowski, Polsko rosyjska współpraca gospodarcza, Centrum Europy Wschodniej Uniwersytetu Marii Curie Skłodowskiej, dawne Europejskie Centrum Kolegium Polskich i Ukraińskich Uniwersytetów. 4 Ibidem.

51 Polskie zagraniczne inwestycje bezpośrednie w Federacji Rosyjskiej 51 ferencji było badanie aspektów wzajemnej współpracy między Polską a Federacją Rosyjską i szukania nowych możliwości handlowych. To były przykłady czynników sprzyjających napływowi inwestycji w ujęciu prawnym i politycznym. Nie możemy jednak zapominać o aspekcie ekonomicznym. Przykładem czynników ekonomicznych są dofinansowania dla inwestorów do kredytów eksportowych, dzięki czemu przedsiębiorcom łatwiej jest wejść na tamtejszy rynek lub wysyłać różnego rodzaju produkty czy usługi. Biorąc pod uwagę wszystkie wspomniane sposoby, dzięki którym inwestycje bezpośrednie mogą się rozwijać, można by przypuszczać, że nie powinno być żadnych barier uniemożliwiających lub ograniczających handel. Czynniki blokujące napływ inwestycji bezpośrednich Pomimo wielu deklaracji o wzajemnej współpracy zawartych pomiędzy Polską a Federacją Rosyjską istniało i nadal się pojawia wiele utrudnień, między innymi w inwestycjach bezpośrednich. Te problemy można podzielić na polityczne jak i prawno - ekonomiczne. Co się tyczy barier w aspekcie politycznym, zaczęły się pojawiać, gdy Polska wstąpiła do Unii Europejskiej w maju 2004 r. Wtedy to nasze wzajemne stosunki uległy ochłodzeniu. Przykładem było wprowadzone w 2005 roku embargo na polskie mięso przez Federację Rosyjską. Następstwem tego były finansowe problemy, z którymi borykali się producenci mięsa w kraju. Jak podały władze Federacji Rosyjskiej powodem wprowadzenia zakazu była zła jakość polskich wyrobów mięsnych. Tego typu utrudnienia miały miejsce również w Gruzji. Było to embargo na gruzińskie wina w okresie przed wojną rosyjsko gruzińską z 2008 roku oraz na Białorusi na mleko i wyroby mleczne 5. Działania naszego sąsiada odnośnie wyrobów mięsnych doprowadziły również do zaostrzenia się naszej polityki wobec Federacji Rosyjskiej. Retoryka antyrosyjska ówczesnej partii rządzącej nie poprawiła naszych wzajemnych relacji. W tamtym okresie polskie władze na złość Rosji utrudniały zawarcie umowy o partnerstwie 5 A. Stępień Kuczyńska, M. Słowikowski, Polska Rosja, stosunki gospodarcze , Wyższa Szkoła Ekonomiczno Informatyczna, Warszawa, 2009, s

52 52 Zbigniew Nowicki Rosja Unia Europejska. To jednak na wiele nam się nie przydało, a wręcz przeciwnie zaogniło stosunki między obydwoma krajami. Gdy w 2007 roku do władzy doszła Platforma Obywatelska relacje z naszym sąsiadem powoli zaczęły się ocieplać. Doszło do spotkania premiera Tuska z premierem Putinem w Davos w 2008 roku. Jednym z kluczowych celów miało być poprawienie naszych wzajemnych stosunków w aspektach ekonomicznym i politycznym 6. Późniejszymi tego typu działaniami w celu odbudowy pozytywnych relacji między dwoma krajami był przyjazd prezydenta Miedwiediewa do Polski i podpisany nowy traktat o współpracy z 2010 r. Istnieje też drugi rodzaj barier w inwestycjach pomiędzy Polską a Federacją Rosyjską. Są to bariery prawno ekonomiczne. W samej Rosji sektor MSP generuje PKB na poziomie 20% 7. Jest to wynikiem niedoskonałych przepisów prawnych. W Federacji Rosyjskiej przedsiębiorcy wspominali, że największym dla nich problemem są źle sformułowane przepisy prawne, kartele jak i monopolizacja, którą zwalczają władze jak i korupcja. Nie da się wykluczyć, że te same zjawiska negatywnie wpływają na wartość i poziom naszych inwestycji na terenie Federacji Rosyjskiej, bo jeśli one stanowią kłopot dla tamtejszych producentów, przedsiębiorców i rodzimych inwestorów, to tym bardziej mogą być utrudnieniem dla nas. Najważniejsze jest, by niwelować te negatywne zachowania w bezpośrednich inwestycjach zagranicznych niezależnie od ich pochodzenia. Tempo napływu i stan polskich bezpośrednich inwestycji zagranicznych w Rosji Federacja Rosyjska jest krajem mającym rozwinięty przemysł. Posiada też dostęp do wielu surowców. Nic więc dziwnego, że wielu zagranicznych inwestorów chciałoby wejść na jej rynek i mieć dostęp do tych złóż. W tabeli 1. podane są wartości, wszystkich inwestycji bezpośrednich w Federacji Rosyjskiej jak i w Polsce w latach Ibidem, s M. Ociepka, Sytuacja MSP w Rosji, WPHI, 2012.

53 Polskie zagraniczne inwestycje bezpośrednie w Federacji Rosyjskiej 53 Na podstawie zestawionych danych na lata widzimy, że polskie bezpośrednie inwestycje są liczone w mln USD, a co za tym idzie znajdują się na niskim poziomie na tle światowych, których wartość sięga mld USD. Tab. 1. Wartość inwestycji bezpośrednich napływających do Federacji Rosyjskiej w latach (ogółem i polskich) Lata Wartość ogółem (mld USD) Polskie inwestycje (mln USD) 7,7 6,7 7,2 14,3 24, , ,5 7 4, ,7 95, Źródło : Opracowanie własne na podstawie: Russtat, Moskwa Jest kilka przyczyn takiego stanu. Za pierwszą z nich możemy uznać kryzys, który był zarówno w Federacji Rosyjskiej jak i w Polsce w latach Jednak w latach , gdy polska gospodarka wyszła z impasu to wzrosła również wartość inwestycji i to ponad trzykrotnie. Nawet pomimo ochłodzenia się naszych relacji z Federacją Rosyjską ich poziom spadł nieznacznie, bo o niecałe 10 mln. Gdy ogólne inwestycje innych państw w latach szły w dół, to wartość naszych wzrastała. Nawet w związku ze światowym kryzysem, który jest od 2008 roku, poziom polskich i światowych inwestycji bezpośrednich w Federacji Rosyjskiej mimo wszystko rósł. Biorąc, pod uwagę wartości naszych inwestycji, w porównaniu ze światowymi to Polska wypada dość słabo, jednak analizując od samego początku, ich wartość w latach wzrosła niemal sześćdziesięciokrotnie. Jest to też potwierdzeniem tezy, że wartość inwestycji stale wzrasta, że stają się coraz bardziej popularne. Jest też druga strona medalu. W 2012 roku dwójka uczonych opublikowała wyniki badań w pracy pod tytułem Odpływ kapitału z Rosji trwa. Autorzy Władimir Tichomirow i Polina Badasen twierdzą, że w 2011 roku z Federacji Rosyjskiej od-

54 54 Zbigniew Nowicki płynęło 80 mld USD. Jednak przyczyną nie była wcale źle prowadzona polityka finansowa państwa. Zjawisko wynikało z tego, że zagraniczni inwestorzy w Federacji musieli spłacać zagraniczne długi 8. Obserwując dane zamieszczone w tabeli 1. widzimy, że wartość inwestycji polskich i zagranicznych w Federacji Rosyjskiej, pomimo zaistniałej sytuacji, nie zmniejszyła się. To też może świadczyć, że dla inwestorów Rosja jest istotnym partnerem, nawet jeśli boryka się z pewnym trudnościami finansowymi, które spotkały wiele państw. Federacja Rosyjska w XXI wieku jest nadal ważnym partnerem inwestycyjnym także dla Polski. Struktura geograficzna napływu polskich bezpośrednich inwestycji zagranicznych do Rosji Jak wygląda sytuacja bezpośrednich inwestycji w skali lokalnej, czyli które regiony Federacji Rosyjskiej są najbardziej popularne wśród polskich inwestorów? W tabeli 2. zamieszczone są dane pokazujące, w jakich miastach i obwodach jest najwięcej przedsiębiorstw z polskim kapitałem. Nasi przedsiębiorcy, wysyłając do nich różnego rodzaju technologie, sprzęt, mogą funkcjonować na tamtejszym rynku. Na podstawie danych zamieszczonych w tabeli 2. widzimy, że najwięcej zarejestrowanych przedsiębiorstw znajduje się w Kaliningradzie, Sankt Petersburgu i Moskwie. Są to obwody: kaliningradzki, moskiewski i leningradzki. Najwięcej firm jest w obwodzie kaliningradzkim. To może wynikać z tego, że jest to jedyny region graniczący z Polską. Natomiast w dwóch pozostałych obwodach może to być wynikiem tego, że ich miasta stołeczne są największe w Federacji Rosyjskiej. W sumie zarejestrowano w tych trzech obwodach około 900 przedsiębiorstw z polskim kapitałem. W pozostałych regionach liczba firm waha się w granicach od Są to Smoleńsk z 27 przedsiębiorstwami i Rostów nad Donem z 18. W miastach liczba firm waha się od 7 w dół. Dotyczy to również regionów niewspomnianych w tabeli, gdzie znajdowały się 1 czy 2 przedsiębiorstwa z polskim wkładem finansowym. Można dostrzec, że w zarówno w części europejskiej (do Uralu), jak i azjatyckiej znajdują się przedsiębiorstwa z polskim kapitałem. 8 I. Nowochatko-Kowalczyk, Z Rosji odpływa kapitał. W tym roku ok. 80 mld. dolarów,

55 Polskie zagraniczne inwestycje bezpośrednie w Federacji Rosyjskiej 55 Tab. 2. Liczba zarejestrowanych przedsiębiorstw z polskim kapitałem z podziałem na obwody i miasta Miasta rejestracji Liczba rejestracji przedsiębiorstw Kaliningrad i obwód kaliningradzki 404 Moskwa i obwód moskiewski 361 Sankt Petersburg i obwód leningradzki 127 Smoleńsk 27 Rostów nad Donem 18 Irkuck 8 Jekaterynburg 7 Kostroma 7 Nowogród 6 Nowosybirsk 6 Obwód swierdłowski 5 Niżnij Nowogród 5 Źródło: Opracowanie własne na podstawie: Wydział Promocji Handlu i Inwestycji Ambasady RP w Moskwie, Biuletyn Informacyjny, nr 5/2011; M. Żukowski, Polsko rosyjska współpraca gospodarcza, Centrum Europy Wschodniej Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej, dawne Europejskie Centrum Kolegium Polskich i Ukraińskich Uniwersytetów. Polskie bezpośrednie inwestycje zagraniczne w Federacji Rosyjskiej z podziałem na segmenty gospodarki Wiemy już, jakie regiony w Federacji Rosyjskiej cieszą się polskim zainteresowaniem. Teraz należy sprawdzić, jakie branże, jeśli chodzi, o bezpośrednie inwestycje, są najpopularniejsze. Do tego posłużą dane za rok 2007 zamieszczone w tabeli 3. i za lata zamieszczone w tabeli 4.

56 56 Zbigniew Nowicki Podział na dwie tabele jest wynikiem różnych informacji, dane za 2007 rok są bardziej szczegółowe niż za lata Tab. 3. Polskie inwestycje bezpośrednie w Federacji Rosyjskiej (ogółem z podziałem na branże w 2007 roku) Rodzaj branży Wartość inwestycji ogółem (tys. USD) Wartość inwestycji bezpośrednich (tys. USD) Materiały Wydobycie surowców Przemysł przetwórczy 188,81 172,16 Budownictwo ,45 Handel i usługi 15,025 8,261 Hotele, restauracje Transport i łączność Działalność finansowa 77,885 77,885 Nieruchomości 71,142 70,961 Pozostałe Źródło: Opracowanie własne na podstawie: Ambasada RP w Moskwie, Wydział Ekonomiczny, Inwestycje w Federacji Rosyjskiej, w tym polskie, w 2008 r. Porównując dane zawarte w tabelach 3. i 4. widzimy, że poziom bezpośrednich inwestycji w latach 2009 i 2010 w porównaniu z rokiem 2007 rośnie w takich segmentach, jak przemysł przetwórczy i handel detaliczny. Natomiast obszary: nieruchomości i działalność finansowa zanotowały spadek wartości. Mogło to wynikać z kryzysu finansowego będącego również i w Federacji Rosyjskiej, a właściwie pewne-

57 Polskie zagraniczne inwestycje bezpośrednie w Federacji Rosyjskiej 57 go odprężenia, które w gospodarce światowej pojawiło się w 2010 roku. Kryzys gospodarczo finansowy w Europie i na świecie nadal trwa. Tab. 4. Polskie inwestycje bezpośrednie w Federacji Rosyjskiej z podziałem na branże w latach Rodzaje działalności Przemysł przetwórczy Inwestycje ogółem 2009 Inwestycje bezpośrednie 2009 Inwestycje ogółem 2010 Inwestycje bezpośrednie , , , ,736 Nieruchomości 86,318 57,603 78,945 63,538 Działalność finansowa 30,513 38,913 49,513 49,513 Handel detaliczny 24,145 29,511 34,895 34,89 Źródło: Opracowanie własne na podstawie danych Wydziału Ekonomicznego Ambasady RP w Moskwie, Inwestycje w Federacji Rosyjskiej w 2010 r. Perspektywy napływu polskich bezpośrednich inwestycji zagranicznych do Rosji Na podstawie zamieszczonych danych w poprzednich rozdziałach widać, że bezpośrednie inwestycje cieszą się z roku na rok coraz większą popularnością. Trudno jednak orzec, jaka sytuacja może być w następnych latach. W 2009 roku w polskim sektorze MSP panowały pesymistyczne nastroje co do koniunktury gospodarczej. Oceniając sytuację po 4. latach można ostrożnie powiedzieć, że gospodarka dobrze się rozwijała. Co się tyczy Federacji Rosyjskiej, jak podają oficjalne dane z listopada 2011 roku, rosną inwestycje zagraniczne Rosji. Władimir Putin zapowiedział, że do końca 2015 roku ww inwestycje mają sięgać 25% PKB. Trudno oceniać, czy te prognozy zostaną zrealizowane. Pomimo, że Federacja Rosyjska jest ważnym partnerem dla wielu krajów, to rosyjski rynek jest jednym z bardziej ryzykownych. Na stronie Polskiej Agencji Informacji i Inwestycji Zagranicznych SA podano, że w 2011 roku polskie inwestycje w Federacji Rosyjskiej sięgały 452 mln USD. Takie działy gospodarcze

58 58 Zbigniew Nowicki jak nieruchomości, przemysł czy handel detaliczny zaliczyły kilkukrotne wzrosty w stosunku do roku Przykładowo przemysł przetwórczy zanotował wzrost o 81 % a handel hurtowo detaliczny o 61% 9. Biorąc pod uwagę dane zawarte w tabelach jak i te pochodzące z Polskiej Agencji Informacji i Inwestycji Zagranicznych SA, należy patrzeć na dalszy rozwój polskich inwestycji bezpośrednich z dużym optymizmem. Jeśli obydwa kraje będą ze sobą współpracować, i nie będzie dochodziło do żadnych nieporozumień, to wartość bezpośrednich inwestycji będzie nadal wzrastała tak jak to było na początku tego stulecia. Podsumowując, polskie bezpośrednie inwestycje zagraniczne w Federacji Rosyjskiej cieszą się od początku XXI wieku dużym zainteresowaniem, czego przykładem może być wartości transakcji, która co roku jest większa. Trzeba wspomnieć, że oba państwa włożyły wiele wysiłku, by te operacje mogły się nadal rozwijać, choćby poprzez zawieranie obustronnych umów o współpracy. Warto dodać, że nawet pewne nieporozumienia nie zniszczyły wzajemnej współpracy na tej płaszczyźnie. Z wieloma regionami w Federacji współpracujemy, co oznacza, że zarówno my jesteśmy dla Federacji Rosyjskiej, dobrym partnerem jak i ona dla nas. Bibliografia: [1] Nowochatko Kowalczyk I., Z Rosji odpływa kapitał. W tym roku ok. 80 mld dolarów, [2] Ociepka M., Sytuacja MSP w Rosji, WPHI, [3] Polska Agencja Informacji i Inwestycji Zagranicznych S.A, Rosja, www. paiz. gov.pl. [4] Słownik finansów i bankowości, Wydawnictwo Naukowe PWN, Warszawa [5] Stępień Kuczyńska A., Słowikowski M., Polska Rosja, stosunki gospodarcze , Wyższa Szkoła Ekonomiczno Informatyczna, Warszawa, [6] Strona internetowa Ministerstwa Gospodarki. [7] Wydział Promocji Handlu i Inwestycji Ambasady RP w Moskwie, Biuletyn Informacyjny, nr 5/ Polska Agencja Informacji i Inwestycji Zagranicznych SA, Rosja, www. paiz. gov.pl

59 Polskie zagraniczne inwestycje bezpośrednie w Federacji Rosyjskiej 59 [8] Żukowski M., Polsko rosyjska współpraca gospodarcza, Centrum Europy Wschodniej Uniwersytetu Marii Curie Skłodowskiej, dawne Europejskie Centrum Kolegium Polskich i Ukraińskich Uniwersytetów. Streszczenie Słowa kluczowe: bezpośrednie inwestycje zagraniczne, Federacja Rosyjska, Polska, handel, wartość inwestycji W XXI wieku polskie bezpośrednie inwestycje zagraniczne w Federacji Rosyjskiej zyskują coraz większą popularność. Może to wynikać z tego, że państwo rosyjskie posiada wiele surowców naturalnych na swoim terytorium, co powoduje, że dla wielu państw, w tym i Polski, po upadku ZSRR stało się ono atrakcyjnym partnerem biznesowym. W przypadku naszego kraju wyspecjalizowaliśmy się w inwestycjach w takich dziedzinach jak: handel i usługi, nieruchomości, przemysł przetwórczy. Przedsiębiorstwa z polskim kapitałem na terenie Federacji Rosyjskiej można znaleźć od Kaliningradu po Irkuck. Obu państwom zależało i nadal zależy na dalszej współpracy, czego dowodem są liczne umowy zawarte pod koniec XX wieku jak i zawierane obecnie. Polish foreign direct investment in the Russian Federation Summary Key words: foreign direct investment, the Russian Federation, Poland, trade, investment In the twenty-first century Polish direct foreign investment in the Russian Federation are becoming increasingly popular. This may be due to the fact that the Russian state has a lot of natural resources in their territory, which means that for many countries, including the Polish, after the collapse of the Soviet Union it has become an attractive business partner. In the case of our country specialized in investment in areas such as trade and services, real estate, manufacturing industry. Companies with Polish capital in the Russian Federation can be found from Irkutsk to Kaliningrad. Both countries depended and still depends on futher cooperation, as evidenced by a numer of agreements concluded at the end of the twentieth century and today.

60

61 ZESZYTY NAUKOWE Uczelni Warszawskiej im. Marii Skłodowskiej-Curie Nr 3 (41) / 2013 Olga Miroshnychenko, Victoria Kariuk Taras Shevchenko National University of Kyiv, Faculty of Economics, Department of Theoretical and Applied Economy Improving the method of evaluation of innovation potential of industrial enterprises Introduction Most enterprises have already accumulated great practical experience and information on their innovation activity, but how to use information obtained in the preparation of strategic management decisions, assess your current situation and develop effective and efficient strategy for future development is not always clear. In connection with this now very important is the choice of methodologies for evaluating innovative potential of the subject of facility management, which would allow to identify quickly the internal opportunities and bottlenecks in its activities and also to detect hidden reserves. There is a wide array of different methods of evaluation of innovative potential of enterprises existing. However, imperfection of scientific and applied research in this area lies in the lack of universally accepted criteria and systematic evaluation of innovative potential of enterprises, the remoteness of evaluation of those results that are necessary for the construction or correction of innovative business strategy that makes it impossible to determine at least some alternative directions of innovation enterprise development. Development of an innovative strategy based on comprehensive assessment of innovation potential will enable the company to transform the processes of sponta-

62 62 Olga Miroshnychenko, Victoria Kariuk neous intuitive search of the directions into the science-based ones, to go over to the innovation way of development through which to provide the conditions of stabilization and growth in Ukraine. Significant contribution to the research and to the resolving of issues of innovation development of enterprises was made by the following national scientists: Antoniuk L., Volkov O., Halchynskyy A., Heyets V., Grinyov A., Grineva V., Lapko O., Osetskyy V., Yakovlev A. In the investigation of the issue of innovation activity in the enterprise were engaged such foreign scientists as: Bril A., Kanter R. Moss, Kondratiev N., Lapina N., Medynskyy V., Utkin Y. Definitions, Concepts, and Data The central place in the strategy of innovation enterprise takes its existing innovative potential, and upon the possibilities to use it depend both, the effectiveness of innovative strategies and the effectiveness of operation of all the organizational and economic mechanism of innovation enterprise activity. The potential of any enterprise has two components: commitment to sustainable industrial activity and sensitivity to innovation. Upon the condition of the innovation capacity, depends the choice of innovation strategy. And its assessment is a necessary phase of strategy development. On the assumption of this, the innovation potential of the organization is a stage of readiness to perform tasks which ensure the achievement of objectives of innovation, means the degree of preparedness for the realization of the project or program of innovation strategic changes. Based on the conducted analysis of existing methodological approaches to the evaluation of innovative potential of the subjects of facilities management, we concluded that most researchers are identifying the following types of evaluation: prognostic, diagnostic, comparative and detailed. Based on the identified strengths and weaknesses of approaches to our study was chosen method of detailed assessment because, firstly, it is the most complex, since it is based on a combination of all other approaches, and second, the priority in our study, as already mentioned, is practical application of research results, and that this

63 Improving the method of evaluation of innovation potential of industrial enterprises 63 method is the most widely used confirms not only theoretical but also practical value of it, thirdly, in spite of considerable complexity, the results of its use give the most accurate and valid data, although by modern development of computeroriented technology, this drawback can be easily eliminated by automating that part of the calculations which is based only on the input numeric data and is not associated with an expert evaluation. We have developed our own comprehensive technique of evaluation of the innovation potential of enterprises, special attention within which was given to selecting and developing indicators on which the evaluation is made. Thus, unlike other approaches, besides the standard indicators, which include assessment of only human, financial, technical and technological capacity of enterprises, we have, in order to make more complex analysis, proposed a performance evaluation of the scientific, marketing, infrastructure, organizational, managerial, market and information potential. Some groups of indicators in the scientific literature have been identified previously, but in the context of the generalized components of the structure of innovation potential of enterprises that were either not containing any specific figures or methods of their calculation, or were characterized by primitive (most of them were measured by absolute values) and were not to the end designed. The developed system of indicators was called a complex system of indicators of innovative potential of enterprises. Methods of evaluation, formulas for calculation and data based on which should be calculated one or another indicator, are presented in fig. 1. Fig. 1. Complex System of Indicators of Innovative Potential of Enterprise Number Indicators of evaluation of innovative potential of enterprise A. Human resources Potential I hp 1.1 Indicator of a number of innovation managers 1.2 Indicator of staff involvement in the innovative activity 1.3 Indicator of the qualification degree of the production staff 1.4 Indicator of additional training and staff development

64 64 Olga Miroshnychenko, Victoria Kariuk Number Indicators of evaluation of innovative potential of enterprise 1.5 Indicator of office experience 2. Material and Technical Potential I mtp 2.1 Indicator of the products renewal 2.2 Indicator of technology renewal 2.3 Indicator of own and purchased developments correlation 2.4 Indicator of equipment supply 2.5 Indicator of investment in technical upgrading of production 2.6 Indicator of availability of main funds 3. Financial and economic potential I fep 3.1 Indicator of costs for research and development 3.2 Indicator of investment to innovation activity 3.3 Indicator of costs for technological innovation activity 3.4 Indicator of purchase of nonmaterial assets 3.5 Indicator of material encouragement 3.6 Indicator of investment in training and retraining of staff 4. Scientific potential I sp 4.1 Indicator of patent and licensing activity 4.2 Indicator of security of scholars 4.3 Indicator of rationalization activity 5. Marketing potential I mp 5.1 Indicator of innovativeness of marketing staff 5.2 Indicator of costs of marketing activities 5.3 Indicator of efficiency of marketing communications 6. Infrastructure potential I ip 6.1 Indicator of security of working area

65 Improving the method of evaluation of innovation potential of industrial enterprises 65 Number Indicators of evaluation of innovative potential of enterprise 6.2 Indicator of security of the own innovative units, technological departments, planning departments, laboratories 7. Organizational and management potential I omp 7.1 Indicator of rationality of management structure 7.2 Indicator of susceptibility of innovations by organization 7.3 Indicator of efficiency of management activity 8. Market potential I mrp 8.1 Indicator of the degree of innovation realization 8.2 Indicator of realization of innovative products 8.3 Indicator of profitability of innovation expenditures 8.4 Indicator of market concentration of innovations 9. Information potential I imp 9.1 Indicator of satisfaction with scientific and technical information 9.2 Indicator of prevalence of Internet users 9.3 Indicator of collection of information funds 9.4 Indicator of degree of proficiency of the personal computer Source: authors. After calculating the indicators of each group of indicators, we will calculate the integrated indicators for each group of indicators. Integral indicators will be: n I i i 1 I, (1) n where n = number of indicators in the group of calculation, I i = value of indicators of the group. Total integral indicator I in. p is defined as the geometric mean of integral indicators of innovative potential:

66 66 Olga Miroshnychenko, Victoria Kariuk I in. p n I I I I I I I I I I, (2) hp mtp fep sp mp ip omp mpr imp n omp where I = total number of integrated indicators, I hp = integral indicator of human resources of enterprises, I mtp = integral indicator of material and technical potential of the enterprise, I fep = integral indicator of financial and economic potential of enterprise, I sp = integral indicator of the scientific potential of the enterprise, I mp = integral indicator marketing potential of the enterprise, I ip = integral indicator of the infrastructure potential of the enterprise, I = integral indicator of organizational and managerial potential of the enterprise, I mpr = integral indicator of market potential of the enterprise, I = integral indicator of information potential of the enterprise. imp As a result of the proposed above method of estimation of innovation potential can be defined not only its size, but also be identified both real and potential possibilities of the business entity, which in turn, with further complex of activities, promotes activation of innovative development, improves the competitive position of an economic subject, increases its income and more. This method was tested on the enterprises belonging to the State aircraft building concern Antonov, namely on SE Aviation Scientific-Technical Complex named after O.K. Antonov, Kharkiv State Aviation Production Enterprise, SE Kyiv Aviation Plant Aviant and SE Plant 410 of Civil Aviation. The period of study covered 3 years, from 2007 to 2009 (Tab. 1 4). Tab. 1. Integral indicators of innovative potential of SE Aviation Scientific- Technical Complex named after O.K. Antonov in Number Integral indicators of estimation of innovative potential of enterprise 1 Human resources potential hp 2 Material and technical potential mtp 3 Financial and economic potential fep The symbol Years for indicator I 0,61 0,62 0,68 I 0,63 0,60 0,67 I 0,23 0,17 0,25

67 Improving the method of evaluation of innovation potential of industrial enterprises 67 Number Integral indicators of estimation of innovative potential of enterprise 4 The scientific potential sp 5 Marketing potential mp The symbol Years for indicator I 0,54 0,53 0,55 I 0,30 0,29 0,32 I 0,71 0,70 0,74 I 0,55 0,53 0,59 6 Infrastructural capacity ip 7 Organizational and management potential omp 8 Market potential I mpr 0,35 1,17 1,23 9 Information potential I imp 0,84 0,84 0,86 Source: authorial computation. Tab. 2. Integral indicators of innovative potential of Kharkiv State Aviation Production Enterprise in Number Integral indicators of estimation of innovative potential of enterprise 1 Human resources potential hp 2 Material and technical potential mtp 3 Financial and economic potential fep 4 The scientific potential sp 5 Marketing potential mp The symbol Years for indicator I 0,47 0,48 0,50 I 0,46 0,45 0,46 I 0,15 0,16 0,17 I 0,40 0,41 0,43 I 0,19 0,21 0,22 I 0,59 0,59 0,61 I 0,39 0,39 0,41 6 Infrastructural capacity ip 7 Organizational and management potential omp 8 Market potential I mpr 0,23 0,23 0,25 9 Information potential I imp 0,78 0,80 0,81 Source: authorial computation.

68 68 Olga Miroshnychenko, Victoria Kariuk Tab. 3. Integral indicators of innovative potential of SE Kyiv Aviation Plant Aviant in Number Integral indicators of estimation of innovative potential of enterprise 1 Human resources Potential hp 2 Material and Technical Potential mtp 3 Financial and economic potential fep 4 The scientific potential sp 5 Marketing potential mp The symbol Years for indicator I 0,49 0,50 0,51 I 0,42 0,43 0,44 I 0,15 0,16 0,17 I 0,39 0,39 0,42 I 0,20 0,21 0,23 I 0,66 0,66 0,69 I 0,51 0,53 0,55 6 Infrastructural capacity ip 7 Organizational and management potential omp 8 Market potential I mpr 0,11 0,13 0,87 9 Information potential I imp 0,81 0,84 0,85 Source: authorial computation Tab. 4. Integral indicators of innovative potential of SE Plant 410 of Civil Aviation in Number Integral indicators of estimation of innovative potential of enterprise 1 Human resources Potential hp 2 Material and Technical Potential mtp 3 Financial and economic potential fep 4 The scientific potential sp 5 Marketing potential mp 6 Infrastructural capacity ip 7 Organizational and management potential omp 8 Market potential mpr 9 Information potential imp Source: authorial computation. The symbol Years for indicator I 0,58 0,59 0,63 I 0,69 0,77 0,80 I 0,21 0,23 0,24 I 0,61 0,63 0,64 I 0,26 0,28 0,29 I 0,65 0,66 0,68 I 0,69 0,69 0,71 I 0,74 1,32 1,54 I 0,86 0,87 0,89

69 Improving the method of evaluation of innovation potential of industrial enterprises 69 Conclusions According to the results of the conducted research of innovative potential of enterprises of aircraft industry, we can draw the following conclusions. SE Aviation Scientific-Technical Complex named after O.K. Antonov has quiet high indicators of information and infrastructure potentials, and also close to the high ones are human resources and material and technical potentials. However, indicators of financial, economic and marketing potential are having extremely low indicators. This is due to lack of financial support from the state, and a marketing part is held only on long-established and proven among consumers brand Antonov. Kharkiv State Aviation Production Enterprise is characterized by more difficult financial and economic situation and a slight decline in performance in All other indicators, besides the market and marketing potential are also very low, and are at levels below the average. This situation is not conducive to rapid development of enterprise in the near future if there won t be used existing opportunities to enhance innovation development. SE Kyiv Aviation Plant Aviant is characterized by an equal increase of all indicators within 3 years, including significant increases in infrastructure and market potential in Equal growth of innovation activity temps of the enterprise in conditions of the correct choice of innovation strategy will have a significant effect. SE Plant 410 of Civil Aviation has very high and steadily increasing indicators of innovation potential, but marketing, financial and economic. But those values cannot be characterized as low rather it is a satisfactory level of capacity. In these figures the company has every chance to take a leading position in the market of aircraft industry. In terms of the proposed indicators based on which are calculated the integral indicator, the active innovative will be considered that one development which is based on the internal potential of the organization in conjunction with activation of the human factor, not the one that can only be due to favorable external conditions (soft loans, etc.) or force major. Active development should be started from the innovation processes, which include:

70 70 Olga Miroshnychenko, Victoria Kariuk search, development and acquisition of new products, technical and organizational development (modernization, reconstruction, renovation, expansion); introduction of new management techniques; search for more effective methods of solving the standard, routine tasks in all areas of business; transfer of the best practical experience and more. So the choice of strategy of innovative development of enterprise depends on the level of its innovation potential, which contains a number of economic indicators, which are characterizing the possibilities of enterprise to develop new or improving technologies and the production of new or improved products. References [1] Barancheyev V.P. (2007). Management of knowledge in the field of innovation, Moscow, Blagovest-B, [2] Gavva V.N. (2004). Potential of the enterprise: development and evaluation: teach. manuals. Kyiv, Center for Academic Literature, [3] Kanter R. Moss. Innovation: The Classic Traps / Kanter Rosabeth Moss // Harvard Business Review Vol. 184, 11 (November). P [4] Krasnokutska N.V. (2003). Innovative management: teach. manual, Kyiv, KNEU, [5] Proposed Guidelines for Collecting and Interpreting Technological Innovation Data [Electronic resource] / Oslo Manual. 2nd edition. DSTI, OECD / European Commission Eurostat. Paris, Access mode: [6] Fathudynov R.A. (2002). Innovation Management. St. Petersburg, Piter, [7] Fedulova L.I.(2003). Management of organizations, Кyiv, Lybid, [8] Chervanov D.M. (2007). Management of the innovative investment development of enterprises in Ukraine. Кyiv, Knowledge: КОО, 2007.

71 Improving the method of evaluation of innovation potential of industrial enterprises 71 Summary Key words: innovation potential, the method detailed assessment, indicators of innovative capacity The article proposes a comprehensive method of assessing the potential for innovation on the basis of determination of indices of its personnel, logistical, financial, economic, scientific, marketing, infrastructure, organizational management, market information and potential; by this method were analyzed innovative potential of the aircraft concern Antonov. Doskonalenie metody oceny potencjału innowacyjnego przedsiębiorstw przemysłowych Streszczenie Słowa kluczowe: potencjał innowacji, metody szczegółowej oceny, wskaźniki zdolności innowacyjnej Artykuł proponuje kompleksową metodę oceny potencjału innowacji na podstawie wskaźników, logistycznych, finansowych, gospodarczych, naukowych, marketingowych, infrastrukturalnych, organizacyjnych i rynkowych. Tym sposobem przeanalizowano potencjał innowacyjny koncernu lotniczego Antonow.

72

73 К.В. Лозінська ZESZYTY NAUKOWE Uczelni Warszawskiej im. Marii Skłodowskiej-Curie Вінницький кооперативний інститут Nr 3 (41) / 2013 Фінансовий лізинг основа технічного оновлення АПК Постановка проблеми. У наш час сільськогосподарські підприємства перебувають у жорстких ринкових умовах і повинні постійно пристосовуватися до них. Це спонукає їх до зниження витрат на виробництво, підвищення якості продукції, що досягається завдяки впровадженню новітньої техніки та технологій. Проте, більшість агропромислових підприємств не в змозі оновлювати своєчасно матеріальнотехнічну базу. Тому підприємства змушені експлуатувати фізично та морально зношене технічне обладнання, оскільки не в змозі фінансувати оновлення матеріально-технічної бази. У таких умовах, лізинг стає найдоступнішим джерелом оновлення технічних засобів сільськогосподарських підприємств. Лізинг, як один із шляхів інвестування економіки, відіграє істотну роль не тільки у забезпеченні технікою агропромислового комплексу, а й у відродженні сільськогосподарського машинобудування. Аналіз процесів оновлення машинно-тракторного парку господарств країни за останні роки показує вигідність і незаперечні переваги розвитку лізингової діяльності в системі АПК. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретико-методологічні аспекти лізингових відносин є досить розробленими у світовій економічній літературі. Проте, для України розвиток лізингового бізнесу є новою й

74 74 К.В. Лозінська складною проблемою. Дослідження лізингу у сфері сільського господарства настільки важлива тема, що є предметом постійних дискусій у середовищі практиків й у наукових колах. Серед вітчизняних дослідників цього питання звертають на себе увагу роботи Р.П. Саблука, В.В. Іванишина, М.І. Міщенка, В.Г. Андрійчука, О.Г. Луб'яницького, Г.М. Підлісецького. Займалися вивченням даного питання і відомі зарубіжні вчені, такі як: Х.-Й. Шпіттлер, Т. Кларк, Р. Брейлі, Л.-Дж. Гітман та ін. Проте, не зважаючи на ряд напрацювань, не розглянутими залишається ще ряд проблем щодо ефективного застосування лізингу у сфері АПК, які потребують свого подальшого дослідження та перспективного вирішення. Мета. Дослідити особливості застосування лізингу вітчизняними сільськогосподарськими підприємствами, дати обґрунтування перевагам придбання сільськогосподарської техніки на умовах лізингу у порівнянні із залученням кредитних ресурсів. Результати дослідження. Лізинг виступає тим фінансовим механізмом, що дає змогу сільськогосподарським підприємствам придбати необхідне устаткування на умовах поступової сплати коштів, зароблених, зокрема, на його експлуатації. Так як для придбання сучасної техніки аграріям потрібні великі капіталовкладення, а враховуючи низьку ліквідність підприємств, то саме за умов лізингових операцій є можливість багатьом сільськогосподарським підприємствам розв язати проблему оновлення виробництва. Сьогодні більшість сільськогосподарських підприємств потерпає від браку обігових коштів, а забезпеченість аграріїв технікою і обладнанням ледь сягає 20% від потрібного рівня. Слід відмітити, що у європейських країнах лізинг є провідним видом фінансування. Так, у формі лізингових операцій у Німеччині здійснюється майже 17% інвестицій, у Франції 18%, у США 30%. В Україні лізингове кредитування в інвестиціях в основний капітал підприємства, на жаль, не перевищує 7-10 % [2].

75 Фінансовий лізинг основа технічного оновлення АПК 75 Проте, останнім часом в Україні на ринку лізингових послуг спостерігається тенденція стрімкого зростання. Найважливішими операторами на ринку лізингових послуг серед тих, що користуються попитом у сільськогосподарських підприємств в Україні є такі компанії, як: «Українська лізингова компанія», «Українська фінансова лізингова група», «Укрдержлізинг», «Укрексімлізинг» та «Украгролізинг». Показовим у плані стимулювання розвитку лізингових послуг є досвід Вінниччини. Тут, як один із антикризових заходів в сфері агропромислового виробництва, була запропонована Програма розвитку регіонального фінансового лізингу в агропромисловому комплексі Вінницької області на роки. Для реалізації даної програми було створене ТОВ ЛК «Облінтерлізинг». Програма спрямована на вирішення проблеми оновлення машинно - тракторних парків господарств, зміцнення матеріально-технічної бази сільгоспвиробників, нарощення обсягів виробництва на обласних підприємствах сільськогосподарського машинобудування, покриття за рахунок розширення фінансового лізингу значного сегменту потреби регіонального ринку сільськогосподарської техніки в лізингових послугах. Так для відновлення машинно-тракторного парку АПК області на рівні технологічної потреби в роках необхідно щорічно закуповувати сільськогосподарські машини і обладнання на суму близько млн. грн., в тому числі через фінансовий лізинг на суму млн. грн. [1]. Проведене автором дослідження свідчить, що у Вінницькому регіоні, окрім ТОВ ЛК Облінтерлізинг, на ринку лізингових послуг активно здійснює діяльність Вінницька філія НАК Украгролізинг, Райффайзен лізинг аваль, ОТП лізинг, УніКредит Лізинг, Євро Лізинг та кредит Європа Лізинг, Порівняння основних умов лізинового платежу, які надають дані компанії наведено у таблиці 1. Ми можемо зробити висновок, при потребі швидкого та економного оновлення матеріально-технічної бази сільськогосподарським підприємствам потрібно вигідно співпрацювати із НАК «Украголізинг». Свідченням цього є той факт, що НАК «Украгролізинг» надає техніку на найбільш оптимальні

76 76 К.В. Лозінська строки (3-7 років), що дозволяє підприємцям без додаткового вилучення коштів із обороту погасити борг перед лізинговою компанією. Ще одним безсумнівним плюсом є найменша вартість середнього авансованого платежу, що складає 17% від вартості майна. Табл. 1 Порівняння умов лізингового платежу основних лізингодаців України Показники Райффайз ен лізинг аваль УніКре дит Лізинг Євро Лізинг Кредит Європа Лізинг ОТП лізинг НАК Украгролізинг Термін лізингу, роки Середній авансовий платіж, % від вартості майна Комісія (одноразовий платіж, %) 0,5-1 1, Подорожчан ня Фіксована ставка Фіксова на ставка Плаваю ча ставка Фіксова на ставка Плаваю ча ставка Фіксова на ставка Джерело: дослідження проведено автором. З першого погляду розмір комісії (7%) може здатися завищеним. Проте в дану суму входить обслуговування об єкта лізингу протягом всього терміну лізингової угоди, а також витрати, пов язані із страхуванням об єкта лізингу. Фіксована ставка лізингових платежів зменшує ризики від лізингової угоди як для лізингодавця так і для лізингоодержувача [2]. Розпорядженням Вінницької облдержадміністрації Вінницьку філію НАК «Укагролізинг» зареєстровано у 2005 році і визначено єдиним лізингодавцем Держаного лізингового фонду по Вінницькій області. Вінницька філія

77 Фінансовий лізинг основа технічного оновлення АПК 77 забезпечує сільськогосподарські підприємства усіх форм власності агропромислового комплексу технікою та обладнанням вітчизняних виробників за рахунок коштів державного бюджету [3]. За період свого функціонування компанія демонструвала суперечливі тенденції у результатах діяльності (Рис. 1.). Рис. 1. Аналіз динаміки вартісної оцінки придбаної в лізинг сільськогосподарської техніки у Вінницькій області [3] , , тис.грн Роки Так, у 2007 році вартість оцінки придбаної в лізинг сільськогосподарської техніки складала тис, грн. у 2010 році цей показник зріс до ,5 тис. грн., у 2011 році спостерігається зменшення даного показника на 50%, проте вже у 2012 році знову спостерігається тенденція до зростання. Сьогодні більшість сільгоспвиробників навіть з високим рівнем рентабельності не в змозі придбати необхідну техніку для нормального

78 78 К.В. Лозінська функціонування підприємств. Найоптимальнішим вирішенням даної проблеми стає фінансовий лізинг, перший внесок при якому за придбану техніку становить 15% від загальної вартості об єкта лізингу, а потім 7% річних упродовж 5-7 років. Лізингоодержувач не залежить від можливих змін ціни виробника техніки - ціна залишається незмінною протягом усього терміну дії лізингового договору. Крім того, лізингодержувач не прив язаний до курсу долара і не залежить від рівня інфляції. Слід зазначити, що гарантом операцій з фінансового лізингу є держава. Виходячи з того, що кожний сезон аграрні підприємства наймають для своєчасного збирання врожаю сільськогосподарську техніку як вітчизняних, так і іноземних компаній, сплачуючи при цьому грн за 1 га, більш вигідним є придбання необхідної техніки на умовах пільгового лізингу в НАК «Украгролізинг». У цьому можна переконатися на наступних прикладах. Для ТОВ «Краснянське СП Агромаш» Тиврівського району розраховано графік сплати лізингових платежів за зернокидач самопересувний ЗМ-110 вартістю 62496,00 грн. (табл. 2). Розрахунки показують, якщо господарство візьме на правах лізингу зернокидач самопересувний ЗМ-110 вартістю 62496,00 грн. в НАК «Украгролізинг», оплату буде здійснювати щоквартально, то вже за 4 роки повністю відшкодує вартість зернокидача разом з відсотками, переплативши при цьому 23% від первісної вартості об єкта лізингу. Поряд із лізингом широке застосування в процесі оновлення технічного забезпечення набуло кредитування. Розглянемо економічну перевагу фінансового лізингу над банківським кредитом на прикладі придбання трактора Бєлорус 892 вартістю 184 тис. грн (табл. 3). Слід відмітити, що лізингові операції набагато простіші та прозоріші у порівнянні із кредитом, що полегшує співпрацю сільськогосподарських підприємств та лізингових компаній [4]. Крім того, лізингові платежі відносяться на собівартість продукції лізингоотримувача, що в кінцевому підсумку знижує оподатковуваний прибуток, що дозволяє зекономити 25% прибутку [5].

79 Фінансовий лізинг основа технічного оновлення АПК 79 Табл. 2. Графік сплати лізингових платежів зернокидача самопересувного ЗМ-110 Попередні лізингові платежі за користування технікою в частині невідшкодованої її вартості (15 %) з ПДВ винагорода лізингодавцю за передану в лізинг техніку з невідшкодованої вартості (7%) з ПДВ Сума, грн , ,25 Дата сплати лізингових платежів Лізинові платежі, грн Невідшкодована вартість машин Відшкодована частина вартості техніки (85%) Винагорода лізингодавцю ,60 0,00 0,00 0,00 Всього лізингових платежів за користування технікою , ,80 929, , , ,80 852, , , ,80 774, , , ,80 697, , , ,80 619, , , ,80 542, , , ,80 464, , , ,80 387, , , ,80 309, , , ,80 232, , , ,80 154, , , ,80 77, ,27 Всього 0, , , ,19 Разом передоплатою з , , ,59 Джерело: дослідження проведено автором.

80 80 К.В. Лозінська Табл. 3. Порівняльна характеристика застосування лізингу та кредиту при придбанні трактор Бєлорус 892 Вартість придбання техніки Ознаки Банківське Фінансовий лізинг кредитування Пошук постачальника Лізингодавецбь Банк не займається техніки здійснює пошук пошуком постачальника Термін договору, років Застава % вартості % вартості Авансовий платіж 10-30% 25-35% Відсоткова ставка 1,5-1,9% від залишкової 20-30% вартості об єкта лізингу Періодичність платежів Від 2 до 12 разів на рік Щомісяця Сума загального ,00 платежу, грн. Передплата, грн Джерело: дослідження проведено автором Висновки. При придбані техніки на умовах лізингу у порівнянні із кредитним залученням сільськогосподарські підприємства мають досить значні переваги: розмір застави та розмір відсоткової ставки є відчутно меншою у порівнянні з кредитом; завдяки періодичності платежів (2 рази на рік на умовах лізингу і 12 разів на рік на умовах кредитного договору) аграрії одержують можливість застосовувати вивільнені таким чином кошти на інші цілі; купувати на умовах лізингу простіше, ніж отримувати кредит, оскільки лізингове майно виступає заставою;

81 Фінансовий лізинг основа технічного оновлення АПК 81 лізингова угода може бути розрахована на більш тривалий період часу ніж кредитна і гнучкішою, оскільки надає сторонам можливість вибирати зручну схему платежів; майно, отримане в лізинг, знаходиться у власності лізингової компанії, яка має право не платити податок на майно. Таким чином, лізинг стає найоптимальнішим та найдоступнішим джерелом оновлення матеріально-технічної бази сільськогосподарських підприємств, але необхідно, щоб держава більше акцентувати на ньому увагу, виступала гарантом. Література [1] Програмa розвитку регіонального фінансового лізингу в агропромисловому комплексі Вінницької області, затверджена Рішення 2 сесії обласної Ради 6 скликання, від 28 грудня 2010 року. [2] Лункіна Т.І., Використання фінансового лізингу на сільськогосподарських підприємствах - запорука ефективного господарювання // Облік і фінанси АПК [3] Підсумки діяльності НАК «Украгролізинг» [Електронний ресурс].- Режим доступу: [4] Хвестик Ю.М., Інвестиційне забезпечення розвитку аграрної сфери // Економіка АПК [5] Підлісецький Г.М., Фінансовий лізинг як механізм державної підтримки техніко технологічного забезпечення сільського господарства // Економіка АПК [6] Луневская К.Г., Проблемы развития агролизинга в системе регионального АПК // Финансы и кредит [7] Фридель В.І., Аналіз тенденції розвитку сучасного лізингового ринку в Україні // Економіка, фінанси, право

82 82 К.В. Лозінська Рєзумє Ключові слова: лізинг, сільськогосподарське підприємство, АПК, кредит, лізингоодержувач, лізингодавець Розглянуто досвід Вінницької області в стимулювання розвитку лізингових послуг в АПК. Проаналізовано динаміку вартісної оцінки придбаної в лізинг сільськогосподарської техніки, зроблено порівняння умов оновлення матеріально-технічної бази АПК за допомогою фінансового лізингу та кредиту, обґрунтовуються переваги лізингу. Leasing finansowy podstawa technicznej odnowy Kompleksu Rolniczo-Przemysłowego Streszczenie Słowa kluczowe: leasing, przedsiębiorstwo rolnicze, APK, kredyt, leasingodawca, leasingobiorca W artykule przedstawiono doświadczenia obwodu winnickiego w zakresie rozwoju usług leasingu w Kompleksach Agrarno-Przemysłowych. Przeanalizowano dynamikę wartości techniki oddanej w leasing i korzyści, jakie wynikają z zastosowania tej metody. Finance leasing the technical basis for health of Agro Industrial Complex Summary Key words: leasing, business equipment, APK, credit, lessor, lessee The article presents the experience of the Vinnytsia region in the devepolment of leasing services in Agro-Industrial-Complexes. We analyzed the dynamics of technology dedicated to leasing and benefits that result from the use of this method.

83 Aleksandr Chystyk ZESZYTY NAUKOWE Uczelni Warszawskiej im. Marii Skłodowskiej-Curie Nr 3 (41) / 2013 International Research and Training Center for Information Technologies and Systems of the National Academy of Sciences Financial aspects of current planning of the Armed Forces of Ukraine to forecast a time series analysis Introduction A Time Series (TS) is a sequence of observations ordered in time. Mostly these observations are collected at equally spaced, discrete time intervals. When there is only one variable upon which observations are made then we call them a single time series or more specifically a univariate time series. A basic assumption in any time series analysis/modeling is that some aspects of the past pattern will continue to remain in the future. Also under this set up, often the time series process is assumed to be based on past values of the main variable but not on explanatory variables which may affect the variable/ system. As far as utility of time series modeling in Armed Forces is concerned, its application in the area of statistical forecast modeling needs hardly any emphasis. Various statistical approaches viz. regression, time series and stochastic approaches are in vogue for arriving at forecasts of appropriate procedure for the needs of the Armed Forces of Ukraine. Every approach has its own advantages and limitations. Time series models have advantages in certain situations. They can be used more easily for forecasting purposes because historical sequences of observations upon study variables are readily available from published secondary sources. These successive observations are statistically dependent and time series modeling is con-

84 84 Aleksandr Chystyk cerned with techniques for the analysis of such dependencies. Thus in time series modeling, the prediction of values for the future periods is based on the pattern of past values of the variable under study, but not generally on explanatory variables which may affect the system. There are two main reasons for resorting to such time series models. First, the system may not be understood, and even if it is understood it may be extremely difficult to measure the cause and effect relationship, second, the main concern may be only to predict what will happen and not to know why it happens. Many a time, collection of information on causal factors (explanatory variables) affecting the study variable(s) may be cumbersome /impossible and hence availability of long series data on explanatory variables is a problem. In such situations, the time series models are a boon for forecasters. Decomposition models are among the oldest approaches to time series analysis albeit a number of theoretical weaknesses from a statistical point of view. These were followed by the crudest form of forecasting methods called the moving averages method. As an improvement over this method which had equal weights, exponential smoothing methods came into being which gave more weights to recent data. Exponential smoothing methods have been proposed initially as just recursive methods without any distributional assumptions about the error structure in them, and later, they were found to be particular cases of the statistically sound Auto- Regressive Integrated Moving Average (ARIMA) models. Exponential smoothing methods Forecasting a times series is the process of projecting a time series into the future. We can forecast two ways: either with extrapolation methods or with explanatory models. Extrapolation methods are adaptive techniques which simply project the series by responsively smoothing recently observed data. On the other hand, explanatory models attempt to fit the observed data to some mathematical model or underlying process. Exploratory data analysis (EDA) is the first and necessary step for proper time series analysis. We look at a times series plot of the data to visually identify the presence of three possible components: level, trend, and seasonality. First, the plot

85 Financial aspects of current planning of the Armed Forces of Ukraine to forecast a time series analysis 85 may be flat, showing only random fluctuation about some constant LEVEL. Second, the plot may show an upward (or downward) TREND over time. An important step in analysing TS data is to consider the types of data patterns, so that the models most appropriate to those patterns can be utilized. Four types of time series components can be distinguished. They are: (i) Horizontal, when data values fluctuate around a constant value (ii) Trend, when there is long term increase or decrease in the data (iii) Seasonal, when a series is influenced by seasonal factor and recurs on a regular periodic basis (iv) Cyclical, when the data exhibit rises and falls that are not of a fixed period. Exponential smoothing is the easiest and the most widely used extrapolation method. The basic idea of this method is to project a series based mostly on recent data, i.e., without much regard to older data. We could call this a "short memory" method. This makes good common sense: we believe that sales next year depends much more on sales last year than on the sales from ten or even five years ago. There are three main exponential smoothing methods: single, Holt's, & Winters'. We choose the appropriate method according to the components we identified during the EDA phase. That is, we use single exponential smoothing for a series which has only the level component, Holt's exponential smoothing method for a series which also has a trend component, and Winters' exponential smoothing method for a series which also has a seasonal component. Single exponential smoothing is (SES) the simplest of the three main exponential smoothing methods, so we begin our explanation here. A perusal of the SES equation in the appendix shows the above mentioned self-corrective nature of the method. (The second equation is more convenient for spreadsheet implementation). By convention, Yt is the series value and Ft is a forecast value. The alpha factor smooths the level component of the series, i.e, smooths out the past forecast errors. We call alpha a "smoothing or dampening factor" rather than a parameter since, in this context, we are not fitting an explanatory model to the data. Rather, we are simply extrapolating the series, not trying to determine a formal Statistics, Data

86 86 Aleksandr Chystyk Analysis & Econometrics NESUG 16 statistical parameter, like a beta in the familiar regression model. Let the time series data be denoted by Yt Suppose we wish to forecast the next value of our time series Yt+1 that is yet to be observed with forecast for Yt denoted by Ft. Then the forecast Ft+1 is based on weighting the most recent observation Yt with a weight value α and weighting the most recent forecast Ft with a weight of (1- α) where α is a smoothing constant/ weight between 0 and 1. Thus the forecast for the period t+1 is given by Ft+1 = Ft +α (Yt - Ft). Note that the choice of α has considerable impact on the forecast. A large value of α (say 0.9) gives very little smoothing in the forecast, whereas a small value of α (say 0.1) gives considerable smoothing. Alternatively, one can choose α from a grid of values (say α=0.1,0.2,,0.9) and choose the value that yields the smallest MSE value. If you expand the above model recursively then Ft+1 will come out to be a function of α, past yt values and F1. So, having known values of α and past values of yt our point of concern relates to initializing the value of F1. One method of initialization is to use the first observed value Y1 as the first forecast (F1=Y1) and then proceed. Another possibility would be to average the first four or five values in the data set and use this as the initial forecast. However, because the weight attached to this user-defined F1 is minimal, its effect on Ft+1 is negligible. Holt extended (Brown's original) SES idea to smooth the trend component as well as the level component. That is, Holt's method is the proper one when the series has both the level & trend components. Thus, Holt's method has two dampening factors, often called alpha & beta. Alpha smooths the level component and beta smooths the trend component. Again, the equations are in the appendix. The presentation of this paper will show MS Excel implementations of both SES and Holt's methods. These tables are helpful to see the time series component parts and to understand what the smoothing equations are doing.

87 Financial aspects of current planning of the Armed Forces of Ukraine to forecast a time series analysis 87 Unfortunately, there are no rules of thumb for "good" smoothing factors in Holt's method. Nevertheless, some statistical software packages optimize these factors. This is to allow forecasting data with trends. The forecast for Holtʼs linear exponential smoothing is found by having two more equations to SES model to deal with - one for level and one for trend. The smoothing parameters (weights) α and β can be chosen from a grid of values (say, each combination of α=0.1,0.2,,0.9 and β=0.1,0.2,,0.9) and then select the combination of α and β which correspond to the lowest MSE. In STATISTICA (fig 1.), the weights α and β can be chosen from a grid of values (say, each combination of α=0.1,0.2,,0.9 and β=0.1,0.2,,0.9) and then select the combination of α and β which correspond to the lowest MSE. Illustration. Find the Holtʼs exponential smoothing one-step-ahead forecasts for the period 2014 to 2023 (fig. 2.) by using STATISTICA and model built upon the years 2000 to 2013 automatic values for initial and trend values and choosing grid of values between 0.1 to 0.9 with increment of 0.1 each time for both α and β (In STATISTICA, go to Statistics -> Advanced Linear / Nonlinear Models -> Time Series / Forecasting. In the pop up menu choose radio option button Holt; then choose the option Parameters.Also inside the option Save choose Predict through). Fig. 1. STATISTICA. Output for details

88 88 Aleksandr Chystyk Fig. 2. Table of expenditure forecasts comparison on defense for the years Conclusions. Thus as a result of the executed research following conclusions can be made. 1. Analysis of the existing forecasts development technology of the State Budget of Ukraine confirms the relevance of the definition of scientific approaches to predicting indicators in relevant fields, including in the field of security and defense. It is about expectations and project value of any parameter. These values can be calculated based on time series models. 2. The most efficient solution of applied problems of forecasting actual indicators is their computer support that can be applied, particularly in the STATISTICA system based on the model ARIMA. This computer support provides forecast construction with pre-defined boundaries of confidence interval, which allows to properly analyze the expected risk based on predicting in decision-making processes aimed at effective management of security and defense.