Стефанія Скварчинська журналістка «Кур єра Станіславівського» ( рр.)

Transkrypt

1 Olga Ciwkacz (wybór tekstów, przypisy i opracowanie) Стефанія Скварчинська журналістка «Кур єра Станіславівського» ( рр.) У листопаді 1926 року в газеті «Кур єр Станіславівський» молода журналістка напише в статті про День поминання померлих «Zaduszki»: «людина помирає не вся, залишаються тут, на землі, її добрі та погані вчинки: перші й другі живуть, дають паростки, визрівають і своїми плодами вростають у майбутнє. Майбутнє збирає їх насіння і сіє далі...» 1. Ці слова належать відомій вченій, професору Стефанії Скварчинській. І ще не одне покоління філологів буде звертатися до її наукової спадщини, збирати це «насіння» й сіяти далі. Починалася її викладацька й публіцистично-наукова діяльність у місті Станіславові, що розташувалося в міжріччі двох Бистриць Солотвинської й Надвірнянської, в 120 кілометрах від Львова. У серпнi 1922 року Стефанія (з дому Стрельбицька) вийшла заміж за капітана кінної артилерії Тадеуша Скварчинського і разом з чоловіком мешкала в Стагніславові у , а потім у роках. У Станіславові Стефанія Скварчинська викладала польську мову в польській приватній жіночій гімназії імені Елізи Ожешко 2 і випробувала себе як журналістка. На сторінках «Кур єра Станіславівського» майже кожного тижня вона друкувала театральні рецензії, уривки своїх наукових розвідок, чи, радше, їх сконденсовані плани, навіть «дописала» фінали деяких відомих творів польської літератури. А в кінці свого перебування в цій столиці новоствореного воєводства, яке ще існувало за законами майже легендарних «Цаповіц», висміяних ще Яном Лямом, на сторінках тієї ж газети видрукувала дотепну, сповнену своєрідної помсти й розплати з «дульщизною й міщанством» статтю «Prowincja?». У житті Скварчинської, багатому на події, зустрічі, здобутки й втрати, «станіславівський епізод» займає не таке вже велике, але, на наш погляд, місце особливе й важливе. Правда, у її науковій біографії цим рокам відведенo лише декілька рядків про те, що в кінці травня 1925 року вона склала іспити в аспірантурі й приїхала до Станіславова, де вчителювала й друкувала театральні рецензії в «Кур єрі Станіславівському» 3. Професор Анна Куліговська-Коженьовська вважає, що в цих рецензіях ще не можна було відчути майбутнього теоретика й історика театру, бо вони часто були досить наївними, але підкреслила, що ці проби пера не применшують майбутніх наукових здобутків Стефанії Скварчинської 4. Коли сьогодні ми аналізуємо працю Стефанії Скварчинської в «Кур єрі Станіславівському», перш за все вона постає перед нами у своїй вже сформованій постаті 1 Stefania Skwarczyńska. W dzień Zaduszny, Kurier Stanisławowski 1926 nr 326 s Документи приватної жіночої гімназії ім. Елізи Ожешко [w:] Державний обласний архів м. Івано- Франківськ. Фонд 295. опис 1. од. зб Див.: Stefania Skwarczyńska [w:] Polski Słownik Biograficzny, t. XXVIII Warszawa-Wrocław 1998 s Див.: Anna Kuligowska. Stefania Skwarczyńska i teatr jej współczesny Dialog 1990 nr 10 s

2 відомого вченого, доктора наук, директора інституту, як авторка блискучих монографій та численних наукових статей, як наставник молодих учених. Ми, зазвичай, забуваємо, що в Станіславові молодій дослідниці було лише 23 роки, коли з явилися її перші статті в місцевій пресі, і виповнилося 26 років, коли вона залишила це місто. А попереду буде усе життя, майже 60 років (!), за які вона й виросте в ту харизматичну постать, якою тепер ми її і сприймаємо. Але все буде потім. У Станіславові все тільки починалося. Стефанія Скварчинська була активною журналісткою, писала багато і на різноманітні теми. Не завжди її статті чи замітки підписані повним прізвищем. Деякі статті вона підписує як «dr. Stef. Skwarczyńska», театральні рецензії переважно підписані «Eska», перші свої публікації означувала криптонімом «S.», деякі були надруковані без підпису, тільки віднайдені редакційні екземпляри газети в Івано-Франківському державному обласному архіві з позначками редактора (синім олівцем) дозволили нам встановити авторство Стефанії Скварчинської. Скварчинська писала змістовні науково-популярні, монографічні, ювілейні статті, есе, сатиричні нариси та невеликі театральні рецензії. Можна досить виразно окреслити також коло тем, які найбільше її цікавили. Серед них творчість видатних представників польської літератури, наприклад, аналіз творчості Адама Міцкевича, Юліуша Словацького, Генрика Сенкевича, Станіслава Виспянського, Станіслава Пшибишевського, Стефана Жеромського, Владислава Станіслава Реймонта, Яна Каспровича тощо. На нашу думку, її статті перш за все були скеровані до учнівської молоді, для якої в Станіславові у 20-х роках минулого століття було мало можливостей познайомитися з критичними студіями творів визначних діячів польської літератури та літературно-мистецькими новинами. До іншого тематичного кола належать статті, у яких Скварчинська писала про важливі культурні й літературні події у світі, про відомих діячів світового мистецтва (Бернарда Шоу, Грацію Далліда, Честертона, Рубенса), вона написала відгук на відкритий лист російських письменників з СРСР до світової спільноти, у якому йшлося про долю митця в тоталітарному суспільстві. У інших статтях авторка часто порушує питання становища жінки в різних країнах (доля жінки в Китаї чи у Франції), відгукується на важливі події в житті міжвоєнної Польщі (перепоховання на Вавелі останків Словацького у 1927 р., урочистості у Вільнюсі з нагоди надання золотих шатів образу Божої Матері Остробрамської і т.д.). Як вчитель-практик, вона друкує декілька замальовок, темою яких були власні критичні враження з вступних іспитів до гімназії, пише статті з питань виховання молоді. Професор Анна Куліговська-Коженьовська вважає дещо штучним цей педагогічний акцент у публіцистиці Стефанії Скварчинської, що «в своєму педагогічному запалі Скварчинська пішла задалеко, навіть вважала можливим зайнятися вихованням жінок» 5. Але в цьому, на нашу думку, немає нічого дивного. Варто не забувати про те, що в цей час Стефанія Скварчинська входила до складу Жіночої ради міста Станіславова та працювала в жіночій гімназії, і, певно, тому проблеми виховання, поведінки й освіти дівчат, питання про місце релігії в житті тогочасного суспільства були для неї актуальними. На сторінках «Кур єра Станіславівського» Скварчинська надрукує оповідання про розмову бабусі із внучкою в майбутньому 1970 році (це у 1927 році!), створить декілька гострих сатиричних замальовок з життя тогочасного Станіславова. Як бачимо, жанрово- 5 Див.: Anna Kuligowska. Stefania Skwarczyńska i teatr jej współczesny, s

3 тематична палітра досить широка. Але всі статті Скварчинської об'єднує одна важлива риса. Вони написані з повагою до свого читача. Період перебування Скварчинської в ролі співпрацівниці «Кур єра Станіславівського», на нашу думку, сприяв піднесенню рівня цього видання. Після неї в цій провінційній газеті не так вже й часто будуть друкуватися такі змістовні та цікаві за формою науково-публіцистичні статті, замальовки, пародії й театральні рецензії. Оцінюючи театральні рецензії, які Стефанія Скварчинська писала для «Кур єра Станіславівського», треба брати до уваги перш за все те, що в них були прокоментовані вистави польського аматорського театру імені Александра Фредра, акторами якого були чиновники залізниці й магістрату, вчителі й аптекарі, службовці та їх дружини. Вони не мали жодної театральної освіти, але любили свій театр, а він існував у Станіславові завдяки їх відданості з кінця ХІХ століття до 1933 року. Стефанія Скварчинська писала також рецензії на гастрольні вистави різноманітних як польських, так і українських театрів. Pецензії Скварчинської різні за обсягом, змістом, композицією, але вони мають характерні авторські риси, що виявляються в присутності «літературознавчого» аспекту, а не тільки «театрального» виміру в оцінці спектаклю. У тексті рецензій є досить виразною присутність власного «я», вони суб'єктивні (це підкреслювала сама Скварчинська), дотепні, у них своєрідні порівняння, аналогії, характерним є використання латини чи просто крилатих висловів. Молода рецензентка перш за все характеризувала не виставу, а ніби знайомила читачів з п єсою, як з літературним твором, розповідала про автора або про театральний колектив, який відтворював його перед глядачами, а потім вже виявляла свою думку щодо побаченого на сцені. Дуже часто в «Кур єрі Станіславівському» використовували своєрідний метод: на перших сторінках газети друкувалася велика науково-популярна стаття доктора Стефанії Скварчинської про драматурга, поета, письменника, твір, якого буде представлений на сцені. А в рубриці «З театру» з являлася рецензія на цю виставу, яку вже підписувала Eska, або в деяких випадках взагалі підпису не було, і статтю можна було сприймати як вислів колективної думки редакції газети 6. Ці невеличкі рецензії із провінціальної газети, на перший погляд, не дуже важливі, вони написані не про театральні події загальнопольського масштабу. Але і в них ми все ж знаходимо перш за все мрію про відродження національного польського театру та розуміємо усі перешкоди на шляху її здійснення. З цих рецензій стає зрозумілим, що Станіславівський аматорський театр теж відчував кризу репертуару, відсутність професійних акторських сил, недостатність фінансування 7, тобто переживав усі проблеми, які торкалися польського театру в цілому. У 1985 році Стефанія Скварчинська у своїй статті зверне увагу на особливе місце саме театральної рецензії серед інших критичних жанрів, підкреслить, що «театральне мистецтво різко відрізняється власною природою походження від походження також дуже розмаїтого інших видів мистецтва» 8, a «театральне дійство [...] існує тільки у той час, коли воно відбувається та зникає у хвилину свого здійснення» 9. Можливо, тільки 6 Наприклад, у 1927 році в «Кур єрі Станіславівському» ( 386, c.2) вона друкує статтю «Sąd wspólczesności w «Weselu» Stanisława Wyspiańskiego», а на cторінці 6, у рубриці «Z teatru», уміщена рецензія на виставу театру ім.ал. Фредра за драмою Станіслава Виспянського «Весілля» за підписом «Eska». 7 Див. докл.: Henryk Cepnik. Listy z teatru, Stanisławów 1924 s Stefania Skwarczyńska. Swoisty status recenzji teatralnej [w:] Stefania Skwarczyńska. W orbicie literatury, teatru, kultury naukowej, Warszawa 1985 s Там само, s.183.

4 театральна рецензія, написана під свіжими враженнями від вистави, стає ніби своєрідним доказом для істориків театру. Це надає найменшій маленькій рецензії в газеті особливого значення. Скварчинська підкреслила, що «театральна рецензія здобуває на наших очах за суттю самої театральної природи друге обличчя, притаманне вже науці про театр стає документом, власне ця її функція [...] і є вирішальною в нашій думці про її статус, відмінний від статусу інших рецензій» 10. Тому рецензії Стефанії Скварчинської в газеті «Кур єр Станіславівський» ( рр.) можна вважати важливим документом з історії діяльності польського аматорського театру імені Александра Фредра в Станіславові. Найбільш активними і плідними для Стефанії Скварчинської були 1926, 1927 і перша половина 1928 років 11. У цей період її статті, огляди, рецензії друкуються майже в кожному номері газети. Їй доводилось описувати різні культурні події, серед яких були й досить екзотичні, наприклад, виступ телепата Lo Kittay'а 12, але власне діяльність аматорського польського театру імені Александра Фредра, вистави різноманітних аматорських станіславівських театральних гуртків 13 та вистави гастролюючих труп були в центрі уваги рецензентки. Театр у Станіславові був важливим елементом публічного життя, формував естетичні смаки глядачів, визначав ступінь культури суспільства. Директорами аматорського театру в Станіславові працювали в 20-х роках ХХ століття такі цікаві й колоритні особистості, як Збігнєв Орвіч (Zbigniew Orwicz), Анджей Лелевич (Andrzej Lelewicz), Генрик Цепнік (Henryk Cepnik), Владислав Гелленський (Władysław Helleński) тощо 14. Тогочасне життя театру було нелегким, треба було постійно боротися за глядача, якого часто переманював кінематограф, а для цього постійно поновлювати свій репертуар 15. За модою того часу на сцені, за відсутністю цікавих сучасних драматичних творів, можна було побачити інсценізації відомих прозових класичних творів польської або світової літератури. Але пристосовані для вимог театру романи, повісті чи віршовані твори викликали в тогочасного глядача різноманітні почуття. З одного боку, зацікавлення, а з другого невдоволеність від побаченого. У польському національному мистецтві роман, повість, оповідання зайняли настільки важливе місце, що театр не міг обійтися без зіткнення з ними, особливо в період пошуків нових шляхів свого розвитку. До того ж невдоволеність пояснювалася не тим, що роман, повість чи велика віршована поема не мали можливості вміститися у просторово-часові рамки вистави, а тому, що не завжди інсценізація роману ставала художнім цілим, а дуже часто виглядала фрагментом, вирваним недбало з тексту. Глядачі та критики свідомо чи мимоволі порівнювали виставу із літературним твором. Стефанія Скварчинська досить скептично ставилася до таких невдалих спроб інсценізацій великих творів Генрика Сенкевича чи 10 Там само s. 182, року Стефанія Скварчинська надрукувала в «Кур єрі Станіславівському» 25 театральних рецензій і 56 статей на різноманітні теми. 12 Kurіer Stanisławowski 1926 nr 291 s У 20-х роках минулого століття у Станіславові діяли театральні аматорські гуртки у Товаристві друкарів, у Товаристві залізничників, у Товаристві народних шкіл, у Товаристві «Сокіл» та в гімназіях й професійних школах. 14 Див. Ewa Nawrocka. Z dziejów teatru w Stanisławowie (na podstawie materiałów i wspomnień Mieczysława Nawrockiego (10.IV V.1968), Acta Universitatis Lodziensis. Folia Scientiarum Artium et Librorum 1987 nr. 8 s Teatr dawał spektakle w sobotę i w niedzielę, często co tydzień występując z nową premierą. W ciągu 6 lat swego istnienia wystawil okoła 100 premier. Ewa Nawrocka. Z dziejów teatru w Stanisławowie, s.121.

5 Владислава Станіслава Реймонта 16. Не менш легковажно, на думку Скварчинської, поставилися інсценізатори до відомої повісті Льва Толстого «Крейцерова соната» 17. А в рецензії на комедію Стефана Жеромського «Втекла від мене перепілочка... (Uciekła mi przepióreczka)» Скварчинська підкреслить, що була неприємно здивована дивними скороченнями в тексті (наведе навіть яких саме важливих сторінок забракло!) і підсумує, що Жеромського просто «скривдили»» 18. Гарним прикладом перенесення на сцену великого твору буде для рецензентки вистава, яку в грудні 1927 року аматорський театр імені Александра Фредра старанно підготував за поемою Адама Міцкевича «Дзяди», режисер використав відому класичну інсценізацію Станіслава Виспянського, що талановито опрацював твір польського поета-пророка для сцени, зберігши при цьому єдність дії й змісту. У рецензії Стефанія Скварчинська високо оцінить працю усього театрального колективу 19. Влітку 1927 року під час гастрольної подорожі Польщею до Станіславова завітав театр під керівництвом відомого польського актора Стефана Ярачa з виставою комедії «Щастя Франя», яка не справила великого враження на місцевого глядача. Але у своїй рецензії Скварчинська усе ж зазначила, що Ярач розширив трактовку образу Франя, додав до неї трагічний акцент: «в інтерпретації Ярача елементи комедії сховалися в широкі фалди трагізму». 20 Звернула увагу Скварчинська і на своєрідну «суперечливість» гри актора, у якій імпульсивність контрастувала з опануванням, моменти експресивні змінювалися хвилинами повної бездіяльності, чудовими були переходи від моментів «піанісимо» до «фортисимо», у яких він був незрівняним 21. Те, на що звернула увагу Скварчинська, було спробою використання Ярачем поетики експресіонізму, що прокладав собі дорогу в тогочасному польському театрі. Яцек Попель, сучасний дослідник історії театру міжвоєнного двадцятиліття, слушно зауважив, що «Ярач належав до тих акторів, які найделікатніше вводили до акторського стилю елементи експресіонізму. Його ролі подекуди були так ретельно опрацьовані, що тільки добрий знавець театру (виділено нами О.Ц.) міг викрити експресіоністичне підґрунтя жесту, руху чи декламації (дивись, наприклад, роль Волоцюги у «Милосерді» Розтворовського або головна роль у п єсі Мольєра «Міщанин-шляхтич»)» 22. Скварчинську не підвело естетичне чуття у визначенні особливостей акторської гри варшавського гостя, хоча у цілому театр Стефана Ярача була своєрідним еклетичним явищем, про яке сам актор писав, що «це тільки в Польщі можлива така своєрідна мішанина («родинний бігосік»): в одному й тому ж театрі грають поряд: актор з епохи Мольєра і послідовник сучасного формізму, актор-романтик з натуралістом, актор-«зірка» з актором з «колективу» 23. Як відомо, у період урочистостей, пов'язаних з перенесенням тлінних останків Юліуша Словацького в Польщу, 23 травня 1926 року у Вільнюсі театр «Редута» під керівництвом Юліуша Остерви вперше показав виставу «Незломний князь» Кальдерона-Словацького на площі біля університету на тлі костьолу Св. Яна. Ця вистава була вдалою спробою втілення 16 Kurier Stanisławowski 1926 nr 321 s Kurier Stanisławowski 1926 nr 305 s Kurier Stanisławowski 1926 nr 284 s Kurier Stanisławowski 1927 nr 381 s Kurіer Stanisławowski 1927 nr 383 s Там само s Jacek Popiel. Dramat a teatr polski dwudziestolecia międzywojennego, Kraków 199 s Stefan Jaracz. Wypowiedź w ankiecie Organizacja i program Teatru Narodowego w Warszawie, Przegląd Warszawski 1925 z. 4 s. 341.

6 ідеї нової форми польського театру «Монументального театру» 24. У 1927 році колектив театру «Редута» здійснив гастрольну подорож і показав драму Словацького в п ятдесяти чотирьох містах і містечках Польщі 25. У червні 1927 року театр «Редута» завітав до Станіславова 26. Стефанія Скварчинська у своїй рецензії підкреслила, що приїзд «Редути» з драмою «Незломний князь» став важливою подією в духовному житті міста. Форма середньовічної містерії, яку Остерва обрав для драми Словацького, та місце вистави старовинний історичний центр Станіславова, площа перед Колегіатою 27 було вдалим режисерським рішенням. Рецензентка підкреслила, що «гра під відкритим небом дозволила розвернути розкіш інсценізації» 28, у якій були задіяні в масових сценах не тільки актори театру, але й польське військо. Велике враження на глядачів справив сам Юліуш Остерва в ролі дона Фердинандо майстерною декламацією тексту та експресивністю рухів: «кожен жест, інтерпретація кожного слова втілювала в собі те, що висловлювало ціле» 29. Скварчинська звернула особливу увагу на детально обдумані жести Фердинандо-Остерви: «Геніальним був рух рук тільки по двох лініях: схрещування рук на грудях і простягання рук до неба або до людей. У цій простоті і в тому хресті увесь Фердинандо» 30. Наприкінці рецензії Скварчинська висловила думку про важливість тієї справи, яку робив театр «Редута» не тільки в пошуках дороги до нового польського «Монументального театру», але й у справі духовної освіти суспільства. Слова Скварчинської не будуть здаватися нам занадто патетичними, якщо ми згадаємо, що власне ця вистава і гастрольна подорож театру «Редута» викликала подібну оцінку дуже відомого діяча тогочасного польського театру Леона Шіллера 31. Загалом, Стефанія Скварчинської написала для «Кур єра Станіславівського» понад шістдесят театральних рецензій. Можливо, ці рецензії Стефанії Скварчинської не стали явищем у міжвоєнній театральній критиці, у них не завжди, дійсно, порушувались кардинальні проблеми розвитку тогочасного польського театру, але в житті міста й аматорського театру імені Александра Фредра у Станіславові вони відіграли значну роль. Рецензії Скварчинської були скеровані до широкої читацької аудиторії, і перш за все, до молоді. Вже тоді Скварчинська замислювалася над проблемою естетичного виховання молодого театрального глядача. Свою думку вона висловить пізніше, зауваживши, що середня школа з її традиційною системою освіти не дає задовільного естетичного виховання молоді» 32. У наш час ці рецензії молодої журналістки стали важливим документом з життя провінційного польського театру періоду міжвоєнного двадцятиліття. Окрім театральних рецензій, Скварчинська написала для «Кур єра Станіславівського» 24 Jacek Popiel, Dramat a teatr polski dwudziestolecia międzywojennego, s Після чотирьох вистав у Вільнюсі «Редута» вирушила з «Князем» у поїздку Польщею, показуючи дев ятнадцять вистав у десяти містах (між іншим у Кракові на Вавелі і у Львові перед костьолом Домініканців. Jacek Popiel. Dramat a teatr polski dwudziestolecia międzywojenneg s Kurіer Stanisławowski S Тепер площа Андрея Шептицького. 28 Kurier Stanislawowski 1927 nr 361 s Там само, s Там самo, s Будемо справедливими. Одна мандрівна вистава приносить славу Остерві і є фактом великої ваги в небагатій історії нашого Театру Монументального. L.Schiller, Teatr monumentalny dwudziestolecia międzywojennego [w:] Theatrum militans , oprac. J. Timoszewicz, Warszawa 1987 s Stefania Skwarczyńska. Dramat literatura czy teatr [w:] Stefania Skwarczyńska. Pomiędzy historią a teorią literatury, Warszawa 1975 s. 295.

7 ще декілька гумористично-сатиричних нарисів, у яких використала мотиви й образи популярних романів Генрика Сенкевича «Родина Поланецьких» і «В пустині і пущі», Юзефа Вейссенгофа «Життя і думки Зигмунта Подфіліпського», трагіфарсу Габрієлі Запольської «Мораль пані Дульської». Ці сатирично-гумористичні статті Скварчинської стають своєрідним дослідженням життя самого Станіславова в період міжвоєнного двадцятиліття. Авторка, надаючи нове життя героям відомих творів, ніби з допомогою збільшуванного скла наближала до читачів певні негативні явища, які заслуговували на критику, створювала гіперболічногротескові й одночасно сатиричні образи та ситуації. При цьому свою позицію вона висловлювала відверто, виявляла власне ставлення до неморальних засобів збагачення панівної верхівки, сліпого наслідування закордонним зразкам, падіння моралі в суспільстві, моди на «вільне кохання» з одночасним проявом фарисейства й міщанства в побуті (явища «міщанської колтунерії» і «дульщизни»). Звертаючись до образів Сенкевича, Вейссенгофа і Запольської, Скварчинська не тільки нагадувала читачам відомих літературних героїв, а й «переносила» їх у 20-ті роки ХХ століття, робила їх сучасниками читачів і так висловлювала своє ставлення до негативних явищ, характерних для тогочасного суспільства. У сатиричних статтях Скварчинської відчувається іронія, майстерне використання засобів гротеску, свідомий показ абсурдної поведінки відомих героїв. Треба однак зазначити, що в статтях немає злосливості, вони скоріше є зразком вдалої пародії. Ці статті вирізняються стилістичною гнучністю, яскравістю гумористичних ситуацій, легкістю діалогів. І знову ці публікації звернені до молоді, тому що Стефанія Скварчинська написала своєрідні пародії на твори відомих польських письменників, які входили до програми тогочасних середніх навчальних закладів. У січні 1929 року під керівництвом дружини президента Польщі Михайлини Мостицької був створений Комітет праці жінок, завданням якого було представити на Загальнопольській виставці у Познані здобутки польських жінок у всіх галузях політичної і суспільної діяльності 33. Головою Центрального осередку дільності жінок у станіславівському воєводстві була др Стефанія Скварчинська. Вона збирала матеріали (суспільно-політичні статті, спогади, дописи про роботу жінок станіславівського воєводства) і також нариси та вірші для «жіночого» номеру газети «Земля Станіславівська», яку Станіславівський воєводський жіночий комітет вирішів презентувати на виставці у Познані. Матеріали для газети авторки надсилали до др. Стефанії Скварчинської на її домашню адресу вул. Кiлінського, 49 у м. Станіславові. 34 Правда, сама Стефанія Скварчинська у «жіночому» номері «Ziemi Stanisławowskiej» надрукувала тільки вірш під назвою «Wyznanie» 35 На сторінках «Кур єра Станіславівського» Стефанія Скварчинська надрукувала понад 180 різноманітних статей, які в контексті зрілої творчості Стефанії Скварчинської варто розглядати своєрідною творчою лабораторією або пробою пера майбутнього відомого вченого, вони мають право залишитися в нашій пам яті. Тадеуш Котарбінський слушно зауважив, що «минуле, яке зберігається в пам яті, є частиною сучасності». В нашій збірці представлени вибрані статті та театральні рецензії Стефанії Скварчинської, що були надруковані в «Кур єрі Станіславівському», та додано повний 33 Ziemia Stanisławowska 1929 s Ziemia Stanisławowska 1929 nr 57 s Stefania Skwarczyńska, Wyznanie Ziemia Stanisławowska 1929 nr 73 s. 5.

8 список її публікацій на сторінках цієї газети й газети «Земля Станіславівська» у роках. У запропонованих текстах змінено синтаксис і правопис, відповідно до правил сучасної польської мови. Одночасно додано коментарі-посилання, що сприятимуть кращому зрозумінню змісту рецензій і статей, написаних Стефанією Скварчинською в роках. Ольга Цівкач Bibliografia felietonów Stefanii Skwarczyńskiej drukowanych w Kurierze Stanisławowskim w latach E.S. [Stefania Skwarczyńska], Z teatru. Romantyczni, kom. 3 akt. E.Rostanda [w:] Kurier Stanisławowski 1925 nr 234 s. 6. E.S. [Stefania Skwarczyńska], Z teatru. Ksiądz Marek, poemat dramatyczny Juliusza Słowackiego [w:] Kurier Stanisławowski 1925 nr 236 s. 6. Eska, [Stefania Skwarczyńska], Symbolika krzyża [w:] Kurier Stanisławowski IV. S.6. S. [Stefania Skwarczyńska], Święto Królowej Korony Polskiej, Kurier Stanisławowski 1925 nr 249 s. 2. Stefania Skwarczyńska, Z ech wielkiego listopada, cz. I Kurier Stanisławowski 1925 nr 279 s. 2. Stefania Skwarczyńska, Z ech wielkiego listopada (dok.) Kurier Stanisławowski 1925 nr 280 s. 2. [Bp., Stefania Skwarczyńska], Pamięci wielkich ludzi (Żeromski i Reymont) Kurier Stanisławowski 1925 nr 280 s. 3. Eska [Stefania Skwarczyńska], Z teatru. Wystawa Towarzystwa Przyjaciół Młodzieży Akademickiej w Stanisławowie Kurier Stanisławowski 1925 nr 280 s. 5. Stefania Skwarczyńska, Czy rozumiemy w zupełności język romantyków? Kurier Stanisławowski 1925 nr 281 s. 2. Eska [Stefania Skwarczyńska], Z teatru. Wystawa lwowskiego teatru Semafor, Kurier Stanisławowski 1925 nr 281 s. 6. Eska [Stefania Skwarczyńska], Z teatru. Codziennie o 5-tej Henneguin a i Vebera. Teatr im. Al. hr. Fredry, Kurier Stanisławowski 1925 nr 281 s. 6. Stefania Skwarczyńska. Fraszka (wiersz), Kurier Stanisławowski 1925 nr 282 s Stefania Skwarczyńska, Z ech powstania styczniowego, Kurier Stanisławowski 1926 nr 284 s. 2. Eska [Stefania Skwarczyńska], Z teatru. Uciekła mi przepióreczka St. Żeromskiego. Teatr im. Al. Fredry, Kurier Stanisławowski 1926 nr 284 s. 5. Eska Stefania Skwarczyńska], Z teatru. Betleem Polskie L. Rydla. Teatr im. Al. Fredry Kurier Stanisławowski" 1926 nr s. 4. Stefania Skwarczyńska, Z ech powstania styczniowego Kurier Stanisławowski 1926 nr

9 285 s. 2. Eska [Stefania Skwarczyńska], Z teatru. Grube ryby M. Bałuckiego. Teatr im. Al. Fredry Kurier Stanisławowski 1926 nr 285 s. 5. Stefania Skwarczyńska, Modlitwa [wiersz] Kurier Stanisławowski 1926 nr 287 s. 3. Eska [Stefania Skwarczyńska], Z teatru. Dwaj mężowie pani Marty Gandera. Teatr im. Al. Fredry Kurier Stanisławowski 1926, nr 287 s. 5. Eska [Stefania Skwarczyńska], Z teatru. Sprawozdanie z uroczystości ku czci 100 rocznicy śmierci St. Staszica, Kurier Stаnisławowski 1926 nr 288 s. 6. Eska [Stefania Skwarczyńska], Z teatru. Wieczór recytacyjny p. Kazimiery Rychterówny Kurier Stanisławowski 1926 nr 288 s. 6. Eska [Stefania Skwarczyńska], Z teatru. Koncert tańców artystycznych Niny Pawliszczewej i Feliksa Parnella z Warszawy, Kurier Stanisławowski 1926 nr 288 s. 6. Stefania Skwarczyńska. Mody kobiece w okresie romantyzmu, Kurier Stanisławowski 1926 nr. s. 3. Eska [Stefania Skwarczyńska], Z teatru. Sublokatorka Grzymały-Siedleckiego. Wystawa przyjezdnych artystów Z.A.S.P. (na zaproszenie sekcji literackiej pracowników Banku Polskiego w Stanisławowie), Kurier Stanisławowski 1926 nr 289 s. 6. Stefania Skwarczyńska, Mody kobiece w okresie romantyzmu (dok.) Kurier Stanisławowski 1926 nr 290 s. 2. Stefania Skwarczyńska, Odrodzenie Kurier Stanisławowski 1926 nr 292 s Stefania Skwarczyńska, Kardynał Mercier na tle swej korespondencji z niemieckimi władzami okupacyjnymi, Kurier Stanisławowski 1926 nr 292 s. 2. Eska [Stefania Skwarczyńska], Z teatru. Pan Twardowski w 3 - ch aktach z prologiem Kraszewskiego, wystawa ukraińskiego Teatru Naddnieprzańskiego, Kurier Stanisławowski 1926 nr 292 s. 6. Eska [Stefania Skwarczyńska], Z teatru. Dybuk, dramat Ań-skiego, Kurier Stanisławowski 1926 nr 292 s. 6. Eska [Stefania Skwarczyńska], Z teatru. Wieczór magika Lo Kittay a, Kurier Stanisławowski 1926 nr 292 s. 6. Stefania Skwarczyńska, Prąd Kurier Stanisławowski" 1926 nr 293 s Eska [Stefania Skwarczyńska], Z teatru. Wesele Fonsia Raszkowskiego, Kurier Stanisławowski 1926 nr 293 s. 5. Stefania Skwarczyńska, List miłosny (Jego ewolucja w dwóch ostatnich wiekach), Kurier Stanisławowski 1926 nr 294 s Stef. Skwarczyńska, List miłosny (Jego ewolucja w dwóch ostatnich wiekach), (c.d.n), Kurier Stanisławowski 1926 nr 295 s. 2. Eska [Stefania Skwarczyńska], Z teatru. Jego Kapralska Mość, komedia Zbigniewa Orwicza, Kurier Stanisławowski 1926 nr 295 s. 6. Eska [Stefania Skwarczyńska], Z teatru. Sprawozdanie z Akademii ku czci marszałka Piłsudskiego, Kurier Stanisławowski 1926 nr 295 s. 6. Stefania Skwarczyńska, Na Wielkanoc, Kurier Stanisławowski 1926 nr 296 s. 2. Stefania Skwarczyńska. List miłosny (Jego ewolucja w dwóch ostatnich wiekach), (dok.), Kurier Stanisławowski 1926 nr 296 s.3. Eska [Stefania Skwarczyńska], Z teatru. Sprawozdanie z Akademii Reymontowskiej, Kurier Stanisławowski 1926 nr 296 s. 12. Eska [Stefania Skwarczyńska], Z teatru. Czar munduru Turskiego, Kurier

10 Stanisławowski 1926 nr 296 s. 12. Stefania Skwarczyńska, O katolicyzmie społecznym (c.d.n), Kurier Stanisławowski 1926 nr 298 s. 2. Eska [Stefania Skwarczyńska], Z teatru. Dzieje salonu, Kurier Stanisławowski 1926 nr 298 s. 5. Stefania Skwarczyńska, O walkę z demoralizacją, Kurier Stanisławowski 1926 nr 299 s. 3. Stefania Skwarczyńska, Chrystus i anemony [wiersz], Kurier Stanisławowski 1926 nr 299 s. 4. Stefania Skwarczyńska, Królowa Korony Polskiej, Kurier Stanisławowski 1926 nr 300 s. 2. Stefania Skwarczyńska, W dniu Święta Narodowego, Kurier Stanisławowski 1926 nr 300 s. 3. Stefania Skwarczyńska, O kompleksach nastrojowych w Mazepie Słowackiego, Kurier Stanisławowski 1926, nr 301 s. 2. [Bp. Stefania Skwarczyńska], O Mazepie Słowackiego na scenie teatru im. Al. hr Fredry, Kurier Stanisławowski 1926 nr 301 s. 5. Eska [Stefania Skwarczyńska], Z teatru. Uroczysta akademia dnia 3 maja, Kurier Stanisławowski 1926 nr 302 s. 6. Stefania Skwarczyńska, O naszem stosunku do legendy słów parę, Kurier Stanisławowski 1926 nr 304 s. 2. Eska [Stefania Skwarczyńska], Z teatru. Teatr Fredry przy współudziale i reżyserji Ed. Żyteckiego ze Lwowa inscenizacja Nazier a i A. Savoir a, dramat Sonata Kreucerowska L. Tołstoja, Kurier Stanisławowski 1926 nr 305 s. 3. Stefania Skwarczyńska, Władysław Mickiewicz, Kurier Stanisławowski 1926 nr 307 s. 2. Stefania Skwarczyńska, Na progu wakacjі, Kurier Stanisławowski 1926 nr 308 s. 2. Stefania Skwarczyńska, Z okazji zjazdu katolickiego, Kurier Stanisławowski 1926 nr 318 s. 5. Stefania Skwarczyńska, Solidaryzm jako podstawa kooperatywy i związków zawodowych, Kurier Stanisławowski 1926 nr 320 s. 2. Stefania Skwarczyńska, O Janie Kasprowiczu słów parę, Kurier Stanisławowski 1926 nr 321 s. 2. Eska [Stefania Skwarczyńska], Z teatru. Chłopi Wł. Reymonta w inscenizacji Fr. Zawiejskiego, Kurier Stanisławowski 1926 nr 321 s. 9. Stefania Skwarczyńska, O ruchu liturgicznym na Zachodzie, Kurier Stanisławowski 1926 nr 322 s. 2. Stefania Skwarczyńska, O pochodzeniu polskiego języka literackiego, Kurier Stanisławowski 1926 nr 323 s. 2. Eska [Stefania Skwarczyńska], Z teatru. M. Bałucki Dom otwarty, Kurier Stanisławowski 1926 nr 323 s. 7. Eska [Stefania Skwarczyńska], Z teatru. Molier Lekarz z musu, Kurier Stanisławowski 1926 nr 323 s. 7. [Bp., Stefania Skwarczyńska], Z teatru. Burmistr Stylmondu Maurycego Maeterlinka, Kurier Stanisławowski 1926 nr 324 s. 6. [Bp., Stefania Skwarczyńska], Z teatru. Teatr Stefana Michułowicza i Marii Szczęsnej,